Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Позичене обличчя, Петер Аддамс 📚 - Українською

Читати книгу - "Позичене обличчя, Петер Аддамс"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Позичене обличчя" автора Петер Аддамс. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 34 35 36 ... 41
Перейти на сторінку:
Але це була не поза.

— Так-так, Джойсе. Не лише небесна справедливість, а й земна зуміють оцінити відверте зізнання. Це буде пом'якшуюча обставина, — сказав О'Брайн єлейно. Проте надто ясно було, що він приховує подив.

— Пом'якшуюча чи ні, я хочу в усьому зізнатися, — повторив Джойс уже спокійніше. — Це я отого шпигуна…

— Заткни пельку, Джойсе! — пролунав різкий голос позаду О'Брайна. Інспектор з несподіваною жвавістю відскочив убік. Вся в чорному, висячи між двома милицями, стояла стара Скрогг. Витріщеними очима вона вп'ялася у майстра. — Заткни пельку, Джойсе! Інакше буде погано!

— Я, я лише хотів сказати…

— Цить, бовдуре! — просичала стара. — Пізніше можеш признатися в усьому, що тобі забагнеться, та коли це зробиш зараз, усе звалять на тебе. Хіба не бачиш, що вони хочуть відігратися на тобі? Як потрапиш в їхні сіті, можеш стати навіть убивцею Ени і Лайн.

— Ейліс, місіс Скрогг, я забороняю таке втручання! — О'Брайн говорив сухо й офіційно, але це не справило ніякого впливу.

— Не мели дурниць, Вільяме! — місіс Скрогг повернулася до інспектора. — Я теж мушу полегшити свою совість і можу розповісти не дуже приємні для тебе речі. Джойс нехай розкаже, що знає, але спершу він мусить прийти до тями. Коли він заспокоїться і матиме свого адвоката, можеш з ранку до вечора допитувати його, але не зараз! — повторила вона і грюкнула милицею.

Джойс закліпав очима, облизав губи й сказав, заникуючись, що було б краще, коли б він порадився зі своїм адвокатом. Він хоче зізнатись у всьому, але не тепер і не тут. Побачене — показав рукою на труп біля вікна — так вразило його, що він не здатен зібратися з думками.

— Ну, гаразд, якщо ти не хочеш полегшити своє становище, твоя справа. — О'Брайн, обмінявшись швидким поглядом з інспектором Вестріком, подав сержантові Албіну знак. Той наклав на Джойса наручники і повів його геть.

З неймовірними зусиллями переставляючи милиці, місіс Скрогг теж подибала з двору. Купа кісток і попелу, що лишилася від Гайлен, не вивела її з рівноваги. На превеликий подив Ерріса, ніхто її не затримав.

На вулиці на неї чекав старий форд, за кермом якого сиділа Гаккетт. Вона допомогла Ейліс Скрогг сісти в машину, і вони поїхали.

О'Брайн стояв, бурмочучи щось незрозуміле. Ерріс скулився і тремтів од ранкової холоднечі.

Минула хвилина, друга — мовчанка ставала нестерпною.

Аж тут прокукурікав півень.

— П'ята година, — порушив мовчання О'Брайн, глянувши на годинник.

— Пани з Дубліна примушують довго чекати на себе, — зауважив інспектор Вестрік. Він, либонь, не полюбляв чиновників з управління так само, як О'Брайн — поліцейських з Дроеди.

Ерріс дивився на сірі хмари.

— Дощ припускає.

Для О'Брайна ці слова стали ніби поштовхом до дії. Він одійшов убік і за хвилину повернувся з брудною попоною, якою старанно прикрив обвуглений труп.

— Треба зберегти кожен слід, — пояснив він і звернувся до Ерріса:

— Ви, юначе, зовсім закоцюбли, ще застудитесь. Ідіть випийте чогось гарячого, а потім чекайте у відділку, поки почнуться допити. І не робіть ніяких дурниць. Справа надто серйозна!

Ерріс хотів заперечити; але інспектор Вестрік узяв його під руку і повів на вулицю. Ерріс ішов покірливо, мов сновида.

О'Брайн зітхнув:

— Це наївне дитя гадає, що світ обвалився над його головою, як стеля цього будинку. Але ж світ так швидко не обвалюється, правда ж?

— Шкода старого готелю, — промовив Девітт. — Кілдар, ваш майбутній курорт, втратив одне з визначних місць.

— Дуже шкода, — погодився О'Брайн. — Але тепер ми будемо розумніші.

— В тому разі, якщо продовжимо розслідування, — зауважив Девітт. — Коли Вестрік поставить Джойсу кілька запитань і натякне йому про шибеницю, то, напевне, про дещо дізнається.

— Натякне про шибеницю — чудово сказано! — похвалив О'Брайн. — Та коли ви гадаєте, що Джойс, котрий підпалив будинок і залишив Гайлен у вогняному пеклі, вчинив оті вбивства, то ви на хибному шляху. Настав час закликати до порядку осквернителя могил, покласти край його витівкам! — додав він раптом без усякого зв'язку. — Що старий пройдисвіт регулярно цупить квіти з могил, з цим ще можна якось миритися, на його торгівлю черепами я теж дивлюся крізь пальці. Але буквально вчора, я чув, О’Гвінн потягнув зі цвинтаря труп. Це вже занадто! Зрештою, ми всі християни і віримо у вищу справедливість, чи не так?

— Безперечно, — погодився Девітт.

— А тепер скажіть мені, — раптом спитав О'Брайн, — де ви сховали Гайлен?

— Сховав?

— Слухайте, Девітте! — засміявся інспектор. — Ви великий хитрун, але навряд чи вдасться вам одурити такого стріляного зайця, як я. Можу навіть сказати, скільки коштував вам цей спектакль — не більше сімнадцяти фунтів! Але придумано блискуче!

– Ідентичність цих останків з Гайлен буде встановлено.

— Ліззі Брентон була сирота, трохи недоумкувата, але жила вона не на місяці, — сказав О'Брайн з підкресленою серйозністю. — Роздивляючись труп, я дещо знайшов. Для певності загляну ще до зубного лікаря. Ця дівчина була, мабуть, така ж ледача, як я. Зуби… У неї майже не залишилось зубів. І це в дев'ятнадцять років! А Гайлен має чудові зуби! Але скажіть мені, де ви сховали Гайлен?

— У тітки, в Коннемарі.

— Так я й думав, — вигукнув О'Брайн. — Але поговоримо потім. Не треба, щоб Вестрік одразу про все дізнався!


РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТИЙ

Коли близько одинадцятої Девітт з'явився в бюро, черговий полісмен повідомив йому, що інспектор О'Брайн хотів би поговорити з ним у себе вдома.

Місіс О'Брайн відчинила Девіттові й провела його до вітальні.

О'Брайн був не сам. Біля столу сидів чоловік приблизно його віку, але в сутані.

Обидва товстуни мали кумедний вигляд: ніби за командою, обидва складали руки на животах і крутили пальцями. Впадала

1 ... 34 35 36 ... 41
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Позичене обличчя, Петер Аддамс», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Позичене обличчя, Петер Аддамс» жанру - 💙 Детективи:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Позичене обличчя, Петер Аддамс"