Читати книгу - "Без тебе ніяк, Лаванда Різ"

- Так, все, я пішла до сина! - з жахом схопилася Єва, більше не бажаючи говорити з ним на цю тему.

Але в дверях жіноча цікавість все ж взяла верх і вона озирнулася. Надто вже ця новина здавалася їй нереальною.

- Ти хочеш сказати, що не займався сексом після того разу зі мною?! Ні за що в це не повірю!

- Але це правда. У мене спортивне тіло, приємна зовнішність, достатній  фінансовий стан, у мене виходить роздобути все, що я тільки побажаю, і секс як такий просто не входив в мої уподобання. Я був щасливий, моє життя майже досягло абсолюту. ... Принаймні, поки ти не з'явилася знову. Ти як лишай - схопилася і свербиш. Тепер вже звичайно мене починають ятрити ці дикі бажання в усіх можливих варіаціях.

- О, здається, я знаю, чого ти насправді хочеш, Пірс! - сердито кинула Єва. - Налякати мене своїми маячними збоченими вигадками, відштовхнути, відбити у мене бажання бачитися з сином, щоб потім виставити мене поганою матір'ю. Але у тебе нічого не вийде!

Він встиг раніше, ніж вона відкрила двері.

- Ти дуже сильно помиляєшся, Єво, - прошипів Адам, перегороджуючи їй шлях. - Я не маю наміру псувати собі репутацію, вона така - якою я її виліпив. Мені більше всіх не вигідний судовий процес. І я не збираюся відштовхувати тебе від сина, або ґвалтувати тебе в особливо витонченій формі. Ну, на даному етапі точно ні. Я поділився  з тобою темною правдою моєї особистості , тому що у нас з тобою є дещо спільне - наш син. І ти повинна бачити картину в цілому, якщо вже ти маєш відношення до моєї сім'ї! Але врахуй, якщо ти вирішиш з кимось цим поділитися - я дізнаюся, у мене свої люди у всіх редакціях, жоден ефір на ТБ, де згадується моє ім'я не виходить без мого схвалення. Ти ж розумієш, що я зроблю з тобою, якщо тебе потягне попліткувати? - і гнів і відчай на його обличчі були щирими, що правда таким він сприймався нею як  зовсім чужа людина. Таким він ще сильніше лякав її. Люди, які майстерно приховували свої емоції ніколи не викликали її довіри.

- Це вся твоя правда? - обережно, не провокуючи його на новий спалах, запитала вона.

- Ні, - видавив Адам, немов скриплячи серцем. - Всьому свій час.

- Цього дня ти мене зовсім добив, Адаме, хоча я була впевнена, що цей світ підготував мене до всякого роду лайна. Я вважала тебе закінченим самолюбивим покидьком, холодним, розважливим, жорстоким ...

- А тепер я ще й виявляється лукавий! - перебив її Адам, криво посміхнувшись. - Ти все ще не розумієш, Єво. З емоціями і почуттями у мене велика проблема. Вони проявляються лише тоді, чи до тих, хто мені дорогий  або не байдужий. Рідко. Винятками. Переважно мене не чіпає гарний захід сонця, проблеми вимираючих видів або страждання інших людей. Бо я холодний, розважливий і жорстокий. В більшості випадків. Сколихнути, перетворити мене повністю може тільки Нік. Ну і ... є такий невеликий шанс у тебе. Все дуже заплутано, Єво. Купа часу та витрачених грошей на  психотерапевтів так і не дали позитивних результатів, мій випадок досить рідкісний.

Від вантажу інформації, яка на неї звалилася, Єва знову закрила очі. Тепер вже вона розтирала собі скроні в спробі вгамувати головний біль.

- З цим я живу все своє життя, - прошепотів Адам трохи подавшись вперед, до її обличчя, так що його щока стала торкатися її щоки. - І якщо ти раптом захочеш боротися зі мною, дитинко - знай, ти зламаєш зуби. Краще не ставай  моїм ворогом, Єво.

- Я люблю іншого хлопця, Адаме, - так само пошепки обурилася Єва, відкриваючи очі.

- Знаю. Але я так само чув, що всі ці любовні дурниці швидко випаровуються або змінюють свою форму. На моєму боці Нік. Що на стороні Еджея?

- Його любов до мене, його ніжність. І взагалі він просто хороша людина з гарячим серцем і великою душею, - заперечив її жаркий шепіт.

- Але він не святий. Життя буває дуже жорстоким, Єво, чи тобі не знати. Не зарікайся, - Адам відійшов в сторону, дозволяючи їй вийти за двері.

І з'явився в ігровій тільки через пару годин. Вже в домашніх джинсах і футболці, несучи під пахвою якусь коробку.

- Привіт, чемпіоне, - посміхнувся він синові, який біг йому назустріч. І підхопивши його вільною рукою, попрямував в сторону Єви.

- Невже в світі є ще іграшки, яких би тут не було? - кивнула вона на коробку.

- Уяви собі. Я обіцяв йому цей радіокерований гвинтокрил, коли у нас точно такий же перелетів через огорожу, впав і розбився. Тільки цур в ігровій, - Адам перевів свій погляд на сяючого сина. - Ти мене почув?

- Обіцяю, - кивнув той, приклавши руку до серця.

Через кілька хвилин Нік вже носився з пультом управління по всій кімнаті розміром зі шкільний спортзал.

- Така дурниця, а скільки радості, - промовила Єва, розчулено спостерігаючи за сином. Адам нічого не відповів. Але Єва відчувала на собі його погляд. - Мені потрібно якось сказати йому, що я їду і буду тільки через тиждень. Ти допоможеш мені з цим ? - подивилася вона в його сторону, одразу  натрапивши на пронизливий погляд. - І ще ... я хотіла запитати, може, ти дозволиш нам з ним балакати по телефону?

- Він ще малий щоб мати свій мобільний. Та й думаю, розлука піде вам тільки на користь. Ні, ніяких розмов по телефону! - відрізав Адам.

- Значить, власний зоопарк у нього є, а мобільного немає! - розлютилася Єва, поки Нік їх не бачив. - Знову включив свою садистську категоричність? Що поганого в тому, якщо я буду бажати йому «на добраніч»?