Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Пуаро веде слідство 📚 - Українською

Читати книгу - "Пуаро веде слідство"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пуаро веде слідство" автора Агата Крісті. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 34 35 36 ... 45
Перейти на сторінку:
тож прем’єр-міністр зник. Поліція з усієї країни кидається у Францію, і ніхто не завдає собі мороки вникнути в деталі першого нападу. Щоб підтримати ілюзію, що викрадення сталося у Франції, Деніелса зв’язують і присипляють хлороформом. Дуже реалістично.

– А куди подівся той чоловік, що грав прем’єра?

– Зняв грим. Його і підставного шофера можуть арештувати як підозрілих осіб, але ніхто навіть не подумає, яку роль вони відіграли у драмі. Тому зрештою їх відпустять за браком доказів.

– А справжній прем’єр-міністр?

– Його і О’Мерфі повезли просто в будинок «місіс Еверерд» у Гемпстеді, до так званої Деніелсової тітки. Насправді це фрау Берта Евенталь, і поліція вже давненько її шукає. Вона – мій маленький подарунок поліції, не кажучи вже про Деніелса! О, це був розумний план, але не такий, щоб Еркюль Пуаро не зміг його розкусити!

Я подумав, що моєму другові варто вибачити цей сплеск марнославства.

– Коли ви вперше відкопали зернятка правди в цій історії?

– Саме тоді, коли почав працювати зсередини. Якось у моїй голові не вкладалася ця афера з пострілами – але коли я усвідомив, що в результаті прем’єр-міністр поїхав у Францію із замотаним обличчям, усе почало прояснятися. А коли ми проїхалися по сільських лікарнях, і ніхто не пригадав чоловіка-пацієнта, якому довелося того ранку перев’язувати обличчя, я переконався у власній правоті! Зрештою, для мого видатного розуму то була дитяча забавка!

***

Наступного ранку Пуаро показав мені щойно отриману телеграму. На ній не було вказано, хто відправник і звідки вона прибула. На аркуші горіло лиш одне слово:

«Встиг».

Увечері газети опублікували звіт про зустріч союзників. Автори статей особливо наголошували на красномовності містера Девіда Макадама, чий натхненний виступ справив на слухачів сильне і тривале враження.

Загадкове зникнення містера Девенгайма

Ми з Пуаро сиділи за столиком і чекали на гостей: до нас на чай мав завітати старий друг зі Скотленд-Ярду інспектор Джепп. Пуаро щойно акуратно виставив колом чашечки на блюдцях, які наша хазяйка абияк покидала на стіл. Потім похукав на металевого чайника і протер його блискучі боки шовковою хустинкою. Чайник мав от-от закипіти; поряд із ним стояла каструлька з густим шоколадом, насолодою для язика Пуаро: цей напій він любив значно більше за «цю вашу англійську отруту».

Внизу пролунав різкий стук, і за хвилину в кімнату ввірвався захеканий Джепп.

– Я не запізнився, сподіваюся, – сказав він після короткого привітання. – Правду кажучи, трохи забалакався з Міллером. Він веде справу Девенгайма.

Я нашорошив вуха. Останні три дні газети тільки й писали про таємниче зникнення містера Девенгайма, власника банку «Девенгайм і Селмон». У суботу він вийшов із дому й не повернувся. Мені так і кортіло почути від Джеппа якісь цікаві деталі.

– А мені здавалося, – зауважив я, – що в наші дні просто неможливо отак узяти і «зникнути».

Пуаро на півдюйма пересунув тарілку з хлібом і маслом та строго сказав:

– Висловлюйтеся чіткіше, мій друже. Що ви маєте на увазі, коли кажете «зникнути»? Про який різновид зникнення ви казали?

– Отже, зникнення можна класифікувати й категоріювати? – засміявся я.

Джепп також усміхнувся. Пуаро грізно глянув на нас.

– Ну звичайно! Зникнення можна розділити на три категорії. Перша, трапляється найчастіше, – зникнення з власної волі. Друга – сумнозвісна «втрата пам’яті», трапляється рідко, але іноді таки справді трапляється. Третя – вбивство з подальшим більш чи менш успішним переховуванням тіла. Ви вважаєте, що жодної з трьох категорій зникнення не буває в наш час?

– Думаю, майже ніколи не буває. Людина може втратити пам’ять, але хтось її неодмінно впізнає, особливо якщо це такий знаменитий чоловік як Девенгайм. «Тіло» також не може розчинитися в повітрі – рано чи пізно воно знайдеться, заховане в якомусь тихому місці чи кинуте в канаву. Убивство розкриється. Про нечесного службовця або розтратника можна розіслати телеграми в усі кінці світу й повернути навіть з іншої країни. Порти і залізничні вокзали перебувають під наглядом поліції. А якщо він захоче сховатись у власній країні, його обличчя впізнає будь-який читач щоденних газет. Утікач у наші дні протистоїть цілій цивілізації.

– Mon ami, – сказав Пуаро, – ви не врахували одного: той, хто вирішив утекти разом із кимось іншим (або з самим собою), може виявитися рідкісним екземпляром – людиною методу. Він може виявитися дуже розумним, талановитим і ретельно розрахувати всі деталі своєї афери, а в такому разі я не бачу причин, чому б йому легко не обвести круг пальця поліцію.

– Але не вас, звичайно? – весело зауважив Джепп, підморгнувши мені. – Вас він круг пальця не обведе, правда, мосьє Пуаро?

Видатний детектив спробував зробити скромний вираз обличчя – не дуже успішно.

– Чому ж? І мене. Так, я дуже по-науковому підходжу до розв’язання таких проблем, із математичною точністю, а таке – на жаль! – практикують далеко не всі сучасні детективи.

Джеппова усмішка стала ще ширша.

– Ну, не знаю, – сказав він. – Міллер, який веде цю справу, чолов’яга дуже розумний. Від його ока не сховається жоден відбиток черевика, жоден недопалок чи навіть хлібна крихта! Геть усе він помічає, цей Міллер.

– Те саме, mon ami, можна сказати і про лондонського горобця – а однак йому я не доручив би розплутувати справу містера Девенгайма, – зауважив Пуаро.

– Зачекайте, мосьє, ви ж не будете заперечувати, що речові докази дуже важливі?

– Аж ніяк. Вони теж мають значення. Втім, завжди є небезпека переоцінити їх. Більшість деталей неважливі, тільки одна-дві мають ключове значення. Тому покладатися треба лиш на мозок, на маленькі сірі клітинки, – він постукав себе по лобі. – П’ять органів чуття можуть завести нас на хибний шлях. Правду треба шукати зсередини, а не ззовні.

– Ви хочете сказати, мосьє Пуаро, що здатні знайти злодія, не встаючи з крісла?

– Саме так! Якщо, звичайно, знатиму всі факти. Я фахівець-консультант.

Джепп простягнув йому руку.

– Ловлю вас на слові. Закладаюся, що віддам п’ять фунтів, якщо за тиждень ви схопите за руку – чи то пак скажете мені, де схопити за руку – зниклого містера Девенгайма, живого чи мертвого.

Пуаро потис інспекторову долоню.

– Eh bien, mon ami, я згоден. Le sport – це ваша англійська пристрасть. Ну а тепер – факти.

– У суботу містер Девенгайм за своїм звичаєм сів на потяг, який о 12 : 40 вирушає з лондонського вокзалу «Вікторія» до Чингсайда, де стоїть його розкішний заміський маєток, «Кедри». Після обіду він прогулявся навколо будинку й

1 ... 34 35 36 ... 45
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пуаро веде слідство», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пуаро веде слідство"