Читати книгу - "Наречена в чужому ліжку, Нонна Задніпряна"

Вперше за п'ять років!

Вона придушила у собі ридання. Як все несправедливо! Вона кохає його. Кохає по-справжньому!

Як таке сталося? Серце її розривалося.

Міла змахнула сльози, озирнулася на всі боки. Він не заслуговує на її сльози. Правда, не заслуговує. Як не заслуговував Женя. 

На верхньому кінці трапа Міла зупинилася. Андрія досі ніде не видно. Частина її єства відчайдушно хотіла дати йому можливість порозумітися і виправдатися. Має ж бути хоч якесь розумне пояснення. Мабуть.

До неї підбіг носій.

– Пані Корецька? Пан Коган просив передати вам це і побажати щасливого повернення додому.

Міла тупо дивилася на папери, вкладені їй в руку. Все передбачено. Квиток до аеропорту в Каламаті, де на неї чекає квиток на чартер до Києва. За все заплачено. Побажання щасливого польоту додому. Геть з його життя.

От і все. Ясніше бути не може. Він обдурив її, використав і покинув.

Міла підняла підборіддя. Вона повертається. До нормального, впорядкованого життя. До Ростислава. Нічого не сталося тієї першої ночі. Ніякого гріха за нею не було.

Вона побачила кур'єра “DHL” на причалі. У руці він тримав невеликий плаский конверт. Міла попрямувала до нього, шкодуючи, що не здогадалася попросити Єву передати разом із паспортом її планшет. Тоді, під час тривалого повернення додому, вона змогла б перепланувати та перебудувати своє життя.

Міла взяла у кур'єра конверт. До весілля залишилося лише два дні. Жодних перешкод більше не було.