Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Свідок обвинувачення та інші історії 📚 - Українською

Читати книгу - "Свідок обвинувачення та інші історії"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Свідок обвинувачення та інші історії" автора Агата Крісті. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 60
Перейти на сторінку:
оглянув. Він був досить незвичний, і нещодавно з нього зробили постріл. Більше чоловік нічого не міг сказати. Його поклали в шухляду того вечора. Коли він збирався на вечерю, револьвера не було – Дермот був у цьому впевнений.

Він хотів покласти його назад у шухляду, як раптом пролунав дзвінок. Той дзеленчав знову й знову, і в тиші порожньої квартири це видавалося надзвичайно голосно.

Хто може прийти в цей час? І тільки одна відповідь напрошувалася на це питання – відповідь інстинктивна й наполеглива.

«Небезпека… небезпека… небезпека…»

Під впливом якогось неусвідомленого інстинкту Дермот вимкнув світло, накинув шинель, яка лежала на стільці, і відчинив двері.

На вулиці стояли двоє чоловіків. За ними Дермот побачив блакитну форму. Поліцейський!

– Містере Вест? – запитав чоловік, який був попереду. Дермоту здалося, що, перш ніж він відповів, пройшли тисячоліття. Насправді минуло всього кілька секунд, коли господар зімітував невиразний голос Мілсона і відповів:

– Містер Вест ще не повернувся. А що вам від нього треба так пізно?

– Ще не повернувся, так? Дуже добре, тоді, гадаю, нам краще увійти й почекати його.

– Ні, ви не можете цього зробити.

– Розумієте, мій друже, мене звуть Веролл, я інспектор Скотленд-Ярду, і в мене є ордер на арешт вашого господаря. Якщо хочете, можу вам його показати.

Дермот уважно подивився на простягнений папір чи зробив вигляд, що дивиться, а потім здивованим голосом запитав:

– А за що? Що він зробив?

– Убивство. Сера Елінґтона Веста з Гарлі-стрит.

У Дермота запаморочилося в голові, і він відступив перед своїми грізними відвідувачами. Він зайшов до вітальні й увімкнув світло. Інспектор пішов за ним.

– Обшукайте будинок, – наказав інший чоловік. Потім він повернувся до Дермота.

– Залишайтеся тут, мій друже. Ніяких утеч, щоб попередити свого хазяїна. До речі, як вас звати?

– Мілсон, сер.

– Мілсоне, коли ви очікуєте, що прийде ваш господар?

– Не знаю, сер, думаю, він збирався на танці. У галереї Графтон.

– Він пішов звідти менше години тому. Ви впевнені, що він не повертався сюди?

– Не думаю, сер. Я почув би, якби він зайшов.

У цей момент другий чоловік вийшов із сусідньої кімнати. У руці він тримав револьвер. Із певним збудженням передав його інспектору. Обличчям останнього ковзнув задоволений вираз.

– Це вирішує справу, – зауважив той. – Мабуть, він зайшов у будинок і вислизнув так, що ви й не чули. Тепер він на гачку. Я краще піду. Коулі, залишся тут на випадок, якщо Вест знову повернеться, і наглядай за цим хлопцем. Слуга може знати про свого хазяїна більше, аніж прикидається.

Інспектор квапливо пішов. Дермот спробував вивідати в Коулі, який був доволі балакучим, деталі справи.

– Цілком зрозумілий випадок, – сказав він. – Убивство виявили майже одразу. Джонсон, слуга, тільки-но пішов спати, коли йому здалося, що пролунав постріл, і він знову спустився вниз. Побачив, що Елінґтон мертвий, убитий пострілом у серце. Він одразу зателефонував нам, ми приїхали й почули його розповідь.

– Яка прояснила цей випадок? – наважився спитати Дермот.

– Абсолютно. Молодий Вест зайшов до свого дядька, а коли Джонсон приніс напої, вони сварилися. Старий погрожував скласти новий заповіт, а ваш господар говорив, що вб’є його. Менше ніж за п’ять хвилин пролунав постріл. О, так, це досить зрозуміло. Молодий дурень.

Насправді дуже зрозуміло. У Дермота впало серце, коли він усвідомив, що переважна більшість доказів проти нього. Справді жахлива небезпека! І немає іншого виходу, окрім утечі. Він змусив свій розум працювати. Спочатку запропонував зробити чаю. Коулі погодився на його пропозицію. Поліцейський уже обшукав квартиру і знав, що заднього входу там немає.

Дермоту дозволили піти на кухню. Він поставив чайник і старанно дзенькав горнятками та блюдцями. Потім швидко підійшов до вікна й підняв раму. Квартира була на другому поверсі, а за вікном розташовувався невеликий підйомник на сталевому тросі, яким користувалися продавці.

Дермот блискавично вискочив за вікно й почав спускатися тросом униз. Він порізав собі руки, потекла кров, але чоловік відчайдушно продовжував.

За кілька хвилин він уже був з іншого боку будинку. Звернувши за ріг, він налетів на постать, що стояла на тротуарі. На свій подив, упізнав Джека Трента. Виявилося, що той знає про ситуацію, яка склалася.

– Боже мій! Дермоте! Швидко, не стовбич тут.

Узявши його під руку, він повів його однією вулицею, потім іншою. Вони помітили самотнє таксі, гукнули його, застрибнули, і Трент назвав свою адресу.

– Наразі це – найбезпечніше місце. Там ми зможемо вирішити, що робити далі, щоб збити цих дурнів зі сліду. Я приїхав, сподіваючись, що зможу тебе попередити, перш ніж поліція сюди дістанеться, але було надто пізно.

– Я навіть не знаю, що ти чув. Джеку, ти не віриш…

– Звичайно, ні, старий, ані хвилини. Я надто добре тебе знаю. Усе ж, це неприємна річ. Вони все розпитували: коли ти приїхав у Графтон, коли пішов тощо. Дермоте, хто міг убити старого?

– Я навіть не можу собі уявити. Думаю, той, хто це зробив, поклав револьвер у мою шухляду. Мабуть, він дуже пильно за нами спостерігає.

– Цей сеанс був неймовірно смішний. «Не йди додому». Це стосувалося бідного старого Веста. Він пішов додому й отримав кулю.

– Це стосувалося також і мене, – сказав Дермот. – Я повернувся додому та виявив підкинутий револьвер і поліцейського інспектора.

– Ну, сподіваюся, хоч мене це не стосується, – сказав Трент. – Ми на місці.

Заплативши за таксі, він відімкнув двері й повів Дермота вгору темними сходами до маленького кабінету на першому поверсі.

Він відчинив двері, і Дермот зайшов, після чого Трент увімкнув світло і теж приєднався до нього.

– На деякий час тут ти у безпеці, – зауважив Джек. – Тепер ми можемо разом подумати й вирішити, як краще зробити.

– Я пошився в дурні, – раптом сказав Дермот. – Я мав усе зрозуміти. Тепер чітко це бачу. Усе це змова. Якого біса ти смієшся?

Трент сидів, відкинувшись у своєму кріслі й аж трусився від нестримних веселощів. У цих звуках учувалося щось моторошне, а сам чоловік навіював жах. У його очах палав якийсь дивний вогник.

– До біса продуманий сюжет, – видихнув він. – Дермоте, мій хлопчику, ти попався.

Він підсунув до себе телефон.

– Що ти збираєшся робити? – запитав Дермот.

– Телефоную до Скотленд-Ярду. Скажу їм, що їхня пташка тут, замкнута на ключ. Так, коли я зайшов, то замкнув двері й поклав ключа в кишеню. Навіть не дивися на двері за мною. Вони ведуть до кімнати Клер, а вона завжди замикає їх зсередини. Знаєш, вона мене боїться. Уже давно боїться. Вона завжди знає, коли я думаю про того ножа – довгого гострого

1 ... 35 36 37 ... 60
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Свідок обвинувачення та інші історії», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Свідок обвинувачення та інші історії"