Читати книгу - "Шалена жінка та бос-недоумок, Маріанна Аріна"

***

Втім його слова її зовсім не налякали.

– Ну от звільниш мене завтра, якщо так не подобається, те що я говорю. – лише відмахнулася вона.

– Як же… звільниш тебе. – Чейз важко зітхнув. – Якщо я вижену тебе з фірми твоя подруга мені виїсть увесь мозок. Навіть незважаючи на те, що ми матимемо спільну дитину.

Кейт  тихо розсміялася. Що правда, то правда. Але все ж таки попросила подругу:

– Чейз дійсно заслуговує на повагу. Він ні від чого не відмовляється. І оточив мене турботою. Мені нема на що скаржитися. Тому я вдячна тобі, але прошу трохи спокійніше до нього ставитися. – поцілувала подругу у щоку. – І ще дещо… Не розповідай, будь ласка, поки що в офісі про мою вагітність. Я згодом все сама скажу. Поки що не готова ділитись цим.

– Та без питань. Тільки після сьогоднішнього ваша таємниця довго таємницею не залишиться. – тихо розсміялася Сьюзі.

– Чому це? – Кейт похмуріла і напружилася.

– Ну як тобі сказати… Тобі стало погано, і ти не усвідомлювала як це все виглядає. Не бачила, як Чейз мало не розкидавши всіх працівників, згріб тебе в оберемок і кудись повіз. Прямо «офіцер та джентльмен». – Сьюзі хихикнула, зиркнувши на боса. – І всі чули ваш короткий діалог, зрозумілий лише вам двом. Як тільки стане відомо, що ти вагітна, народ швидко складе пазл і збагне чия це дитина.

Кейт безпорадно поглянула на Чейза.

– Я не можу їм заборонити думати. – Знизав плечима він. – І мені все одно. Хоч сьогодні оголосимо. Піду дізнаюся, чи можна тебе забирати додому.

Чейз вийшов. А Сьюзі спробувала зробити ображене обличчя:

– Дорога моя подруга, ти заборгувала мені розповідь із усіма подробицями. Зараз, звичайно, я тебе не допитуватиму. Але як тільки ти відчуєш себе краще, я чекаю, що ти задовольниш мою цікавість.

– Навіть не сумніваюся, що мені не вдасться відмазатися від тебе. – тихо розсміялась Кейт і захитала головою.

Незабаром Чейз повернувся із радісними новинами.

– Сонечко, ми можемо їхати додому. – Він підняв Кейт на руки, а вона машинально обійняла його за шию. – Тобі треба відпочити та відіспатися. Ти знову перехвилювалася. А це шкідливо і тобі, і дитині.

– Ой, ви такі милі… – залюбувавшись ними, Сьюзі посміхнулася своєю найяскравішою посмішкою.

Чейз спробував приховати посмішку, але Кейт її помітила.

– Ми підкинемо тебе додому. – безапеляційно зазначив він.

Ніхто і не думав сперечатися із ним. Сюзі лише посміхалася і з цікавістю споглядала за ними. Коли вони висадили її, Чейз знову безапеляційно «постановив»:

– Зараз заїдемо до тебе, щоб зібрати необхідні речі. А потім поїдемо до мене.

– Навіщо?

– Як це навіщо? – Чейз похмуро глянув на неї. – Невже ти думаєш, що я залишу тебе без нагляду після сьогоднішнього? Звісно, що ні. І без варіантів. Ти будеш під моїм постійним контролем. А коли мені потрібно буде поїхати у справах, я попрошу із тобою посидіти помічницю Ділана. З тобою поряд постійно хтось має бути.

– Та я вже нормально почуваюся… – спробувала заперечити Кейт. Перспектива такого контролю, хоч і не безпідставного, її зовсім не втішала.

– Це навіть не обговорюється. – на диво безапеляційність Чейза цього разу не викликала обурення. І навіть викликала посмішку. Адже Чейз так завзято, хоча швидше за все ще не усвідомлюючи це, зараз захищав і її, і дитину.