Читати книгу - "Картковий будинок"

— Завтра — це, бляха, не діло! Відколи це ми ризикуємо втратити ексклюзив лише через те, що Ґреву в сраці застряг телефон? — Меті виплюнула своє презирство.— Яку це таку газету ми ведемо, Джонні?

Почулося, як заступник редактора прочищає горло, не в змозі дібрати слушні слова. «Вибач, Меті» було найкращим, на що він спромігся.

— Та пішов ти, Джонні! — оце й усе, що змогла вона просичати у слухавку, перш ніж пошпурила її назад на ріжки.

Він на те не заслужив, так само як і вона. Вона ще раз взяла слухавку — раптом він досі на тому кінці й збирається сказати їй, що це був дурний розіграш, та почула вона тільки байдужий гудок. «Бляха!» — гаркнула вона, кидаючи слухавку ще раз. Стюард з конференції за сусіднім телефоном кинув на неї уїдливий погляд. Вона сердито глянула на нього. «Бляха!» — сказала вона ще раз, навмисне, лише щоб переконатися, що він почув, перш ніж попростувала через фойє до бару.

Стюард саме підіймав ґрати над стійкою, коли прийшла Меті й ляснула по шинквасу своєю сумкою й п’ятифунтовою купюрою.

— Мені треба випити! — заявила вона, досі в такій сліпій люті, що штурхнула руку іншого відвідувача, який вже стояв за лакованою стійкою і, вочевидь, мав намір пригоститися першою склянкою за сьогоднішній вечір.— Перепрошую,— вибачилась вона роздратовано, і це не прозвучало так, ніби вона дійсно мала це на увазі.

Відвідувач обернувся обличчям до неї.

— Молода леді, ви кажете, що вам треба випити. І вигляд у вас такий, ніби вам треба випити. Мій лікар каже, що нема такої речі, як «треба випити», та що він там тямить? Ви не проти, якщо чоловік, який годиться вам у батьки, приєднається до вас? До речі, моє ім’я Колінґридж, містер Чарльз Колінґридж. Але, будь ласка, називайте мене Чарлі. Всі кличуть мене Чарлі.

— Що ж, Чарлі, за умови, що ми не будемо розмовляти про політику, залюбки. Дозвольте моєму редактору зробити сьогодні бодай щось вартісне й купити вам велику склянку!

Розділ вісімнадцятий

Світом Вестмінстеру керують амбіції, виснаження й алкоголь. І хіть. Особливо хіть.

Кімната мала низьку стелю й була напхом напхана людьми. Навіть з відчиненими навстіж вікнами «Наднормова алея» скидалася на термінал аеропорту з третього світу. Як наслідок, охолоджене шампанське, яке розносила Уркгартова секретарка з виборчої дільниці, користувалося ще більшим попитом. Спека і алкоголь розтопили формальність, і свято вже перетворювалося на один з найбільш розкутих конференційних прийомів головного організатора.

Проте Уркгарт не мав змоги кружляти залою і приймати подяки гостей. Його фактично пришпилила у кутку гігантська туша Бенджаміна Лендлеса. Іст-ендський газетний магнат добряче пітнів, він зняв піджак і розщібнув комір сорочки, демонструючи темно-зелені підтяжки, ніби ті парашутні ремені, які підтримували його широкі брюки, що спадали. Лендлес і не подумав зважати на такий дискомфорт. Вся його увага концентрувалася на загнаній здобичі.

— Але ж це якесь безглуздя, Френкі, ви ж розумієте. На минулих виборах я забезпечив вам підтримку всієї своєї мережі газет. Я перевіз свій світовий офіс до Лондона. Я інвестував у країну мільйони. Я вважаю, що ви мені винні. Та якщо Генрі не витягне голову з піску, весь той сраний цирк на наступних же виборах покотиться в тартарари. І через те, що я був з вами такий добрий, ті мерзотники з опозиції розіпнуть мене, якщо прорвуться. Тож припиніть байдики бити, заради бога!

Він спинився, щоб дістати десь із-поміж складок брюк великого шовкового носовичка і витерти чоло, а Уркгарт тим часом підбурював його.

— Напевне, все не так уже й погано, Бене. Всі уряди проходять складні часи. Ми вже теж таке проходили. Ми виберемося.

— Гівно собаче! Це самозаспокоєння, і ви це знаєте, Френкі. Ви хіба не бачили результатів опитування? Мені телефонували сьогодні вдень. Результати ката-бляха-строфічні! Якби вибори проводили сьогодні, вас би рознесли. Дідько, та просто знищили б!

Уркгарт відчув приплив задоволення, бо передбачав, який буде зранку заголовок «Кронікла», але не можна ще показувати того.

— Чорт. Звідки, на бога, ви отримали їх? Вони нашкодять на завтрашніх довиборах.

— Не спішіть бруднити штанці, Френкі. Я звелів Престону притримати їх. Результати, звісно, зрештою витечуть, але це станеться опісля довиборів. Я,— він тицьнув товстим пальцем собі у груди,— врятував вашу конференцію від перетворення на ведмежу яму,— він глибоко зітхнув.— Це більше, ніж ви, бляха, заслуговуєте.

— Я знаю, що Генрі буде вдячний, Бене,— сказав Уркгарт, почуваючи нудоту від розчарування.

— Атож, він буде,— проревів Лендлес, його палець уже штрикав Уркгарта у груди,— але подяка від найменш популярного прем’єр-міністра, відколи розіпнули Христа, не є активом, який можна покласти в банк.

— Що ви маєте на увазі?

— Будьмо реалістами, Френкі. Політична популярність — це бабло. І поки ваш лот у грі, мені треба мати змогу займатися своїми справами й робити те, що я вмію найкраще,— заробляти гроші. Саме тому я й підтримав вас. Але тільки-но у ваш човен починає потрапляти вода, всі панікують. Ціни на фондовій біржі обвалюються. Люди не хочуть інвестувати. Профспілки впертішають. Я не можу планувати наперед. І це все відбувається від самого червня. Прем’єр не може організувати сракорозкольну боротьбу просто зараз. Та якби він зараз поцілував немовля, його б засудили за напад. Він тягне всю партію донизу, і мій бізнес разом з нею. Якщо ви нічого з цим не зробите, ми всі зникнемо у велетенській сраній дірі.

— Ви справді так почуваєтеся?

Лендлес зробив паузу — лише щоб дати Уркгарту зрозуміти, що це в ньому говорить не шампанське.

— Цілковито,— гаркнув він.

— Тоді схоже, що у нас дійсно проблема.

— До біса, так і є.

— Що ж, по-вашому, нам робити, Бене?

— Френкі, якби мої акціонери побачили, як я тут мудохаюся, я б не дотягнув і до обіду. Мене б не стало.

— Ви маєте на увазі...

— Атож. Позбудьтеся його. Грандіозне Бувай!

Уркгарт гостро звів брови, та Лендлес був з тих людей, які, осідлавши коня й рушивши, вже не можуть повернути назад.

— Життя занадто коротке, щоб марнувати його на підтримку невдах, Френкі. Я не для того провів останні двадцять років надриваючи пупа, щоб дивитися, як