Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Інтригани, Тетяна Гуркало"

— Так. Саме так, — додав чоловік. — Уявляєте, підіслали схожу на вас дівчину і зажадали замінити всіх магів палацу на своїх, в ім'я доброї волі та боротьби з нічними вовками. Ось чому хтось подумав, що я це проковтну? Та чому хтось взагалі міг подумати, що я, заради того, щоб позбавитися вовків, почну про щось там домовлятися з незрозуміло ким? Причому відразу ж почну їм поступатися. І… Загалом, мене вважають тим ще бовдуром.

Ромул сумно зітхнув, відкинувся на спинку крісла і заплющив очі.

— Ви спите? — спитала Радда, трохи зачекавши.

— Ні, я думаю, — порадував її імператор. — І ось до чого додумався. Знаєте, мені здається, вже пізно. Пізно піклуватися про вашу безпеку та намагатися не привернути до вас увагу. Я її вже привернув. І, гадаю, вас не чіпають просто тому, що залишили цю цікаву карту на потім. На випадок, якщо вона терміново знадобиться. Ну, ті, хто розумніший, залишили. А різні дурні підсилають схожих на вас дівчат.

Радда знову хмикнула. Чесно кажучи, її такі думки давно відвідували. Просто вона не була впевнена, що з цим треба щось робити. Ну, подумаєш, якась там дівиця симпатична імператорові. Це не означає, що вона настільки симпатична, що він заради неї життям і владою ризикуватиме. Та й со-Яруна йому не дозволить. І якщо намагатись впливати на Ромула, то почнуть, мабуть, саме з со-Яруни. Щоб позбавити Ромула людину, яка вміє думати та приймати рішення. Бо навряд хтось сильно вірить, що імператор здатний на це самостійно.

Ні, впоратися з чимось простим і невигадливим він зможе. У цьому важко засумніватися. Але розібратися зі складною інтригою… Хіба що здогадаються, чим займається Тіваш. А так, Ромула просто захищав палац. Від фізичних небезпек. І якщо не намагатися його вбити, то робити в тому палаці можна що завгодно. Такі думки напевно відвідували дуже багато голів.

— А ще я передумав, — заявив Ромул.

Радда здивовано подивилася на нього, підозрюючи, що думав він про її необережну пропозицію. Дурну пропозицію, якщо чесно. Вона тоді піддалася атмосфері, жалю, та й Ромул дуже симпатичний чоловік і… Загалом, усе було дуже безглуздо, і добре, що він не погодився.

— Так, розумієте, я до вас увагу вже привернув, пізно намагатися не привертати. Та й ви зовсім не беззахисна діва. І ваші вчителі-приятелі прибули, так що ви подвійно не беззахисна. Отже, боятися особливо нічого. І одружуватися з цими курчатами я не бажаю. Втім, на справжніх та розумних інтриганках не бажаю тим більше. І, так, я розумію, що поки що мені вигідно нікому нічого не обіцяти, одночасно натякаючи, що шанси є. Але не думаю, що воно триватиме довго. Скоро мені почнуть підсовувати дівчат в якості майбутніх дружин прямо і неприховано. І намагатися під цю справу про щось зі мною домовлятися. Впевнений. А я одружуватися з ними не хочу, а про щось домовлятися з їхніми батьками та іншими родичами — тим більше. Що вони можуть мені запропонувати такого, що зробить невигідним договір із Ловарі? Маю сумнів, що хоч у когось щось таке є. А ще сильно сумніваюся, що хоч комусь варто довіряти більше, ніж Ловарі з її вовками. Хоча і їм я сильно довіряти не можу.

Радда знову хмикнула.

Ромул розплющив очі, подивився на дівчину, а потім усміхнувся і заявив:

— Рада, якщо я й одружуся, то тільки з вами. І ніхто навіть заперечувати не посміє. Точніше, посміє, але вагомих заперечень не знайде. У вас чудове походження. Навіть якщо оголосити, що ви вовчиця, заперечення будуть досить мляві, а найлякливіші взагалі промовчать і затаяться, вирішивши, що так я намагаюся закріпити якісь домовленості все з тієї ж Ловарі. І ви мені дуже подобається. Отже, саме з вами я одружуся, такі у мене плани.

І знову посміхнувся.

Радда трохи помовчала, не уявляючи, що взагалі можна сказати у такій ситуації. Заявляти, що вона ніколи не хотіла заміж, було б досить безглуздо. Пояснювати, що в тієї ж Кадмії, напевно, є на Ромула зовсім інші плани і вже обрано зовсім іншу кандидатку за дружину — тим більше. Він образиться, упреться і в такому стані наробить дурниць.

Та й пропозиція виявилася дуже приємною.

Тож Радда так нічого й не сказала. Не стала ні заперечувати, ні заохочувати.

А Ромулові це чомусь сподобалося.

Він підвівся, похитнувся, потім схопив дівчину за руку і поцілував зап'ястя. Після чого, нарешті, пішов, заявивши, що хоче спати і не хоче нікого компрометувати.

А бідна Радда так і не змогла заснути аж до ранку. І думки в її голові гасали, як зайці, часом радісно, ​​часом злякано. Причому, найбільше ці думки боялися, що він проспиться і передумає, а може взагалі забуде. А нагадувати вона не стане. Напевно, не стане. Тому що чудово знає, на дівчині з якоїсь родини Ромулу доведеться одружитися.