Читати книгу - "Таємниці морів, Сергій Гальченко"

   «Нестримний» відійшов майже на півтори ліги, коли ворожі кораблі майже зрівнялися. Другий галеон обійшов свого товариша і попрямував услід піратам.

   Але на той час сонце майже опустилось за небокрай. Ще трохи і настала темна ніч. На небі майже не було зірок.

   На жодному з кораблів не  запалювали вогні. Противники йшли наосліп. Лише невеликий смолоскип на кормі висвітлював дорогу команді.

До півночі налетів шквальний вітер. "Нестримний" метало з боку в бік. Кілька разів здалося, що дно зачепило підводне каміння, але, на щастя, все обійшлося. Лише у трюмі утворилася невелика течія. Матроси падали від утоми. Це була важка безсонна ніч.

   Однак поранення в бортах і пошкодженні реї не завадили кораблю впевнено витримати це випробування.

   Нарешті на горизонті з'явилися сонячні промені, які осяяли безмежний океан. Фернандо втупився в підзорну трубу, намагаючись розглянути погоню.

   — Що видно, капітане? — звернувся до нього Магнуссон, який був з ним весь цей час на капітанському містку.

   Серйозне поранення постійно нагадувало про себе. Та він добре тримався. Що було гарним прикладом для інших.

   Фернандо все ще вдивлявся в далечінь, і не говорив жодного слова. Після тривалого мовчання, він нарешті відірвався від підзорної труби і обернувся до Альфреда.

   — Нікого немає! Ми відірвалися! — стомлено, але радісно відповів він.