Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Гаррі Поттер і келих вогню 📚 - Українською

Читати книгу - "Гаррі Поттер і келих вогню"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гаррі Поттер і келих вогню" автора Джоан Роулінг. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 161
Перейти на сторінку:
розкрилася Фредова валіза і там несподівано почали вибухати феєрверки з набору «Легендарної піротехніки від доктора Флібустьєра, що не намокає й не перегрівається». Водій, котрий ніс цю валізу, заверещав з переляку й болю, коли йому в ногу вчепився пазурами Криволапик.

Поїздка була не дуже комфортабельна, бо всі вони мусили втискатися в таксі разом з валізами, які не вмістилися в багажниках. Минуло чимало часу, поки Криволапик нарешті заспокоївся після феєрверку, тож, під'їжджаючи до Лондона, Гаррі, Рон і Герміона були добряче подряпані. Усі зраділи, нарешті опинившись на вокзалі Кінґс-Крос, хоч злива періщила ще лютіше, й вони змокли до нитки, волочачи через дорогу валізи.

Гаррі вже знав, як потрапляти на платформу дев'ять і три чверті. Треба було просто пройти крізь, здавалося б, суцільну перегородку між дев'ятою й десятою платформами. Головне - робити це непомітно, щоб не привертати уваги маґлів. Сьогодні для цього вирішили розділитися на групи. Першими пішли Гаррі, Рон і Герміона, бо вони найбільше впадали в око з Левконією і Криволапиком. Друзі невимушено притулилися до перегородки і, не перестаючи розмовляти, прослизнули крізь неї боком... і відразу перед їхніми очима виникла платформа дев'ять і три чверті.

Там уже стояв «Гоґвортський експрес» із лискучим яскраво-червоним паротягом. Паротяг пихкав хмарами пари й диму, в яких численні гоґвортські учні та їхні батьки були схожі на примар. Почувши в цій мряці ухкання сов, Левконія загаласувала ще гучніше. Гаррі, Рон і Герміона почали шукати вільних місць, і незабаром уже запихали свій вантаж у купе посередині поїзда. Потім вони знову повистрибували на платформу, щоб попрощатися з місіс Візлі, Біллом та Чарлі.

- Може, я побачуся з вами раніше, ніж ви думаєте, - всміхнувся Чарлі, обіймаючи Джіні.

- Як це? - відразу зацікавився Фред.

- Побачите, - відповів Чарлі. - Тільки не кажіть нічого Персі... бо це, зрештою, «таємна інформація, поки в міністерстві не буде вирішено її оприлюднити».

- Я сам би хотів цього року побути в Гоґвортсі, - сказав Білл, тримаючи руки в кишенях і сумовито поглядаючи на поїзд.

- Чому? - нетерпляче спитав Джордж.

- Це буде дуже цікавий рік, - сказав Білл і очі в нього заблищали. - Може, мені вдасться знайти вільний час, щоб приїхати й трохи на це подивитися...

- На що на це? - не втерпів Рон.

Але тут пролунав свисток, і місіс Візлі підштовхнула їх до дверей вагона.

- Дякуємо вам за гостинність, місіс Візлі, - сказала Герміона, і всі вони зайшли в купе, зачинили за собою двері й повисовувалися з вікна.

- Дякуємо за все, місіс Візлі! - додав Гаррі.

- Немає за що, діти, - озвалася місіс Візлі. - Я б запросила вас на Різдво, але... ви ж, мабуть, захочете лишитися в Гоґвортсі через... через те чи те.

- Мамо! - почав дратуватися Рон. - Чого це ви всі говорите загадками?

- Сподіваюся, ввечері ви про все довідаєтесь, - усміхнулася місіс Візлі. - Має бути дуже цікаво... до речі, я рада, що змінили правила...

- Які правила? - спитали в один голос Гаррі, Рон, Фред і Джордж.

- Вам усе розповість професор Дамблдор... усе, будьте чемні. Чуєш, Фреде? І ти, Джордже?

Зашипіла пара, й поїзд рушив з місця.

- Скажіть, що там має статися в Гоґвортсі? - закричав з вікна Фред, але місіс Візлі, Білл і Чарлі вже були далеко. - Які правила змінюють?

Та місіс Візлі лише всміхалася й махала рукою. Потяг ще не завернув за поворот, а вона вже роз'явилася разом з Біллом та Чарлі.

Гаррі, Рон і Герміона вернулися у своє купе. Злива періщила у вікна, і крізь них нічого не було видно. Рон відкрив свою валізу, витяг бордову вечірню мантію й накрив нею клітку Левконії, щоб заглушити її ухкання.

- Беґмен хотів нам сказати, що станеться в Гоґвортсі, - сердито буркнув він, сідаючи біля Гаррі. - Пам'ятаєте, на Кубку світу? А моя рідна матінка нічого не каже. Цікаво, що там...

- Цсс! - приклала пальця до вуст Герміона і кивнула на сусіднє купе. Гаррі й Рон прислухалися й почули крізь прочинені двері знайомий лінивий голосок.

- ...карочє, старий хотів послати мене замість Гоґвортсу в Дурмстренґ. Він там знайомий з директором... Ви ж знаєте, якої він думки про Дамблдора-маґлолюба, а от у Дурмстренґ усіляких злиднів не беруть. Але стара не схотіла, щоб я так далеко їздив до школи. Старий каже, що в Дурмстрензі нормально ставляться до темних мистецтв - не те, що в Гоґвортсі. Там учні їх вивчають конкретно, а не граються в ідіотський захист від них, як ми...

Герміона підійшла навшпиньки до дверей купе і зачинила їх, після чого голосу Мелфоя не стало чути.

- То він вважає, що йому більше підійшов би Дурмстренґ? - сердито сказала вона. - Краще б він справді туди вступив. У нас було б менше з ним мороки.

- Дурмстренґ - це ще одна чаклунська школа? - поцікавився Гаррі.

- Так, - пирхнула Герміона, - але вона має жахливу репутацію. В «Огляді магічних освітніх закладів Європи» написано, що там посилено вивчають темні мистецтва.

- Здається, я щось про неї чув, - невпевнено сказав Рон. - Де вона? В якій країні?

- Цього ніхто не знає, - вигнула брови Герміона.

- Як то... а чому? - спитав Гаррі.

- Кожна чаклунська школа хоче бути найкращою. Дурмстренґ і Бобатон приховують місце свого розташування, щоб ніхто не вивідав їхніх таємниць, - пояснила буденним голосом Герміона.

- Не кажи дурниць, - засміявся Рон. - Дурмстренґ, мабуть, не менший за Гоґвортс, як можна приховати такий величезний замок?

- Але ж Гоґвортс теж прихований, - здивовано глянула на Рона Герміона, - всі про це знають... принаймні ті, хто прочитав «Історію Гоґвортсу».

- Тобто, лише ти, - скривився Рон. - Ну, розказуй... як можна сховати таку величезну споруду, як Гоґвортс?

- Він зачарований, - пояснила Герміона. - Якщо на нього дивиться маґл, то бачить лише старі руїни з написом коло входу: «ОБЕРЕЖНО, НЕ ЗАХОДИТИ, НЕБЕЗПЕЧНО».

- То чужим Дурмстренґ теж здаватиметься руїною?

- Мабуть, - знизала плечима Герміона, - або на нього наслано маґлонепроникні чари, як на той стадіон, де відбувався Кубок світу. А щоб не знайшли чужоземні чаклуни, замок могли зробити знекартним...

- Яким?

- Зачарувати будівлю так, щоб її неможливо було знайти на карті. Ти ж також так можеш зробити?

- Е-е... мабуть, - промимрив Гаррі.

- Але чомусь мені здається, що Дурмстренґ розміщений десь далеко на півночі, - замислилася Герміона. - Там має бути дуже холодно, бо у їхню шкільну форму входить

1 ... 35 36 37 ... 161
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гаррі Поттер і келих вогню», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гаррі Поттер і келих вогню"