Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Незнайко на Місяці 📚 - Українською

Читати книгу - "Незнайко на Місяці"

770
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Незнайко на Місяці" автора Микола Миколайович Носов. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 111
Перейти на сторінку:
нього. Це абсолютно чесна особа, запевняю вас! Така чесна, якої ще світ не бачив… Можна внести заставу?.. Дякую нам. Зараз прибуду з грішми.

Поклавши трубку, пан Жуліо відімкнув вогнетривку касу й почав діставати з неї гроші.

— От бачите, — сказав він, — як вигідно бути членом товариства взаємної виручки. Вступний внесок становить лише двадцять фертингів, а потім ви платите по десять фертингів щомісяця і можете робити що хочете. Якщо попадете в тюрму, товариство внесе за вас заставу, і ви звільнитеся від покарання. Раджу вступити — діло варте уваги.

— Ми б із задоволенням, — сказав Козлик, — але в нас нема двадцяти фертингів.

— Ну, коли будуть, вступите, — милостиво погодився пан Жуліо. — А зараз я повинен зачинити магазин.

Він замкнув вхідні двері зсередини на ключ, потім підійшов до вітрини з перуками й натиснув сховану в бічній стіні кнопку. Вітрина, заскрипівши, повернулись, і за нею показався чотирикутний отвір у стіні. Пан Жуліо ступнув у цей отвір і сказав, поманивши рукою:

— Прошу за мною.

Незнайко й Козлик пішли за Жуліо і опинилися у складському приміщенні з полицями, на яких лежали дерев’яні ящики з гвинтівками, автоматами, пістолетами, кинджалами та іншими такого роду виробами. Вздовж стіни на підлозі стояло кілька кулеметів на коліщатах і навіть одна невеличка гармата.

Підійшовши до залізних дверей у кінці складу, Жуліо натиснув ще одну кнопку. Залізні двері відчинилися. Наші друзі пройшли вузеньким напівтемним коридорчиком, спустилися по невеличких гвинтових сходах униз і опинилися в підземному гаражі.

Пан Жуліо розшукав свій автомобіль, пофарбований яскравою жовтою емалевою фарбою, відімкнув ключиком дверцята і запросив своїх супутників сідати. Сівши за кермо, він вивів машину з гаража й швидко поїхав по підземному тунелю. Незнайко й Козлик навіть не помітили, в якому місці автомобіль вискочив на поверхню землі й помчав по вулиці. Не встигли вони оглянутися, як знову були біля поліцейського управління.

— Прошу вас хвилиночку зачекати, — сказав Жуліо і, вискочивши з машини, зник за дверима.

Розділ дванадцятий

НІЧНИЙ ЗАХІД

Не минуло й п'яти хвилин, як пан Жуліо вийшов з поліцейського управління уже в супроводі Миги.

— Ну от ми й знову разом, — сказав Мига, сідаючи в автомашину. — Ви зробили все точно, Незнайку, як я просив, і дуже прислужилися мені. А я, в свою чергу, допоможу вам. Ви вже встигли трохи познайомитися з Незнайком? — звернувся Мига до пана Жуліо.

— Так, звичайно, — підтвердив Жуліо й ввімкнув автомобільний двигун.

— Але, мабуть, ще не все знаєте про нього, — сказав Мига. — Справа в тому, що Незнайко прилетів до нас з іншої планети з неоціненним вантажем. Він привіз насіння гігантських рослин, що дають величезні плоди. Ви розумієте, яку допомогу ми могли б подати нашим біднякам? Адже у багатьох з них дуже мало землі, й вони не можуть прожити зі свого врожаю. Якби кожен міг вирощувати плоди в десятки разів більші від тих, які вирощує тепер, то в нас зовсім зникли б злидні.

— Ну що ж, це добре, — розважливо мовив Жуліо. — Нехай Незнайко віддасть це насіння нам, а ми продаватимем його біднякам. Можна буде добряче нажитися. І Незнайко не буде скривджений.

— Це правильно, — погодився Мига. — Але вся незручність у тому, що це насіння лишилось на поверхні Місяця, в ракеті. А в нас нема літальних апаратів, які можуть підніматись на таку височінь. Отже, спершу доведеться сконструювати й побудувати такий апарат, але для цього потрібні будуть гроші.

— От з грішми і буде важче, — сказав Жуліо. — Я знаю багатьох, що не відмовилися б одержати гроші, але не знаю нікого, хто погодився б добровільно віддати їх.

— Це справді так, — сказав, усміхаючись, Мига. — Але в мене вже визрів чудовий план. Гроші на це діло повинні дати самі ж бідняки. Ми ж для них хочемо дістати насіння з Місяця.

— Правильно! — зрадів Жуліо. — Ми створимо акціонерне товариство. Випустимо акції… Ви знаете, що таке акції? — запитав він Незнайка.

— Ні, мені щось не доводилось чути про них, — признався Незнайко.

— Акції — це такі папірці, ну, ніби грошові знаки, їх можна надрукувати в друкарні. Кожну акцію ми будемо продавати, скажімо, по фертингу. Виручені гроші потратимо на будівництво літального апарата, а коли насіння буде доставлене, кожний власник акцій одержить свою частину насіння. Звичайно, у кого буде більше акцій, той і насіння одержить більше.

Уся ця розмова відбувалася, коли автомобіль уже мчав вулицями міста. Побачивши по дорозі ресторан, Мига сказав:

— Я пропоную відзначити народження нашого акціонерного товариства добрим обідом.

За кілька хвилин наші подорожні сиділи в ресторані й апетитно обідали.

— Зараз найголовніше — примусити бідняків розщедритись і купувати наші акції, — мовив Мига.

— А як їх примусиш? Вони не повірять, що десь там на Місяці лежить насіння. Потрібні докази, — сказав Жуліо.

— Я вже все обдумав, — відповів Мига. — Ми почнемо з того, що зчинемо галас навколо цього діла. В першу чергу треба надрукувати в газетах, що до нас прибув коротулька з іншої планети. А коли всі повірять, ми надрукуємо, що цей космічний коротулька привіз насіння, і тут же сповістимо про заснування акціонерного товариства.

— А коли нам скажуть, що це обман? — заперечив Жуліо. — Які у Незнайка докази, що він з іншої планети? На вигляд він такий же коротулька, як і всі ми.

— Правильно! — вигукнув Мига. — Скажіть, Незнайку, чим ви можете підтвердити, що ви прибулець з космосу? Може, у вас лишився який-небудь скафандр? Не могли ж ви подорожувати в космічному просторі без скафандра!

— Скафандр у мене справді був, — признався Незнайко, — але я його сховав у саду під кущем, коли спустився сюди до вас з місячної поверхні.

— Де ж цей сад?

— Тепер я вже не можу пригадати, бо мене спіймав якийсь напівбожевільний пан Клопс і почав цькувати собаками за те, що я зірвав у нього в саду яблуко.

— А, Клопс! — вигукнув, зрадівши, Мига. — Ну, тоді ще не все втрачено. Гей, офіціанте, принесіть нам телефонну книгу!

Офіціант миттю виконав наказ, і Мига заходився гортати книгу. Він скоро знайшов розділ, де були надруковані прізвища на літеру «К», і сказав:

— Дивіться: Клопс, Велика Собача вулиця, будинок № 70. Як тільки смеркне, ми повинні бути у цього Клопса і зробити обшук в його саду. Ви, Козлику, теж поїдете з нами. Для вас знайдеться робота.

Невдовзі жовтий автомобіль пана Жуліо можна було побачити у Зміїному провулку, біля магазину різнокаліберних товарів, а коли стало темно, він уже мчав по Великій Собачій вулиці. Біля будинку № 70 автомобіль зупинився, і з

1 ... 35 36 37 ... 111
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Незнайко на Місяці», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Незнайко на Місяці"