Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Зодчий із пекла 📚 - Українською

Читати книгу - "Зодчий із пекла"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Зодчий із пекла" автора Світлана Горбань. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 61
Перейти на сторінку:

— Вірите в душу? В дýхів? У примар?

— Я зрозумів, до чого ви ведете. Ольга Володимирівна й мені розповідала про дівчину із дзеркала й про розмови з унітазу.

— А ви чогось подібного не спостерігали?

— Боюся, що зазвичай кожен бачить саме те, чого прагне й готовий побачити.

— Ви вважаєте, що їм усе це просто привиділося?

Буруковський виразно підняв брови:

— А ви вважаєте, що за цією стіною ховаються потойбічні дýхи? І зараз підслуховують нас?

Кінчев проігнорував це питання. І дивився прямо в очі. Дизайнер теж став серйознішим:

— Хм, англійці кажуть, що примару вдвох не побачиш.

— Як?

— Ну, всі ці видіння — винятково для самотнього спостерігача. А виходить, і перевірити — неможливо.

— Тоді давайте перевіримо те, що можна. Сьогоднішній день із самого ранку. На предмет алібі. Чим ви займалися, Валентине Леонідовичу?

Буруковський зітхнув:

— Прокинувся пізно. Снідав.

— Де? З ким?

— У їдальні. З Ольгою Володимирівною й баронесою Олександрою.

— А Ярижський?

— Він виїхав ще ввечері.

— Куди?

— Начебто у Київ. Термінова справа.

— Далі.

— Потім був у парку, оглядав місцевість. Розмовляв із садівником. Відпочивав. Обідав.

— З ким?

— З Ольгою Володимирівною. Сеньйорі Олександрі нездужалося. Потім думав. У себе в кімнаті, я зупинився тут, у маленькій спальні. Провідав баронесу, поговорив з Ольгою Володимирівною. Саме тут з'явився охоронець і повідомив, що знайшли труп. Потім прибули ви.

— Так. Де ви розмовляли з баронесою?

— У неї в кімнаті. Сподіваюся, це не кримінал?

— Про що говорили? Якщо не секрет, звичайно.

Дизайнер відкинувся на спинку крісла й сплів пальці на животі. Оглянув кінозал. Зітхнув.

— Ми говорили про архітектуру. Цей будинок нікого не залишає байдужим.

— Баронеса справді розбирається в архітектурі?

Буруковський невиразно розвів руками:

— Не знаю, що й сказати. Говорив більше я, вона цікавилася.

— А чим особливо?

— Ну… Красою взагалі. Як і всяка жінка.

— А с Ольгою Володимирівною де розмовляли?

— Вона прийшла в кімнату до Олександри. Поговорили там, потім посиділи в малому залі. Потім вона знову показувала мені неякісний паркет. У великому залі. Потім ми спустилися вниз. І там зустріли охоронця.

— Убитого Миколу Гапченка бачили?

— Так, зранку. З вікна. Він парк обходив. Як звичайно. Мені здався навіть веселим.

— Ви добре знаєте охоронців?

— Зовсім не знаю. Бачу їх тут весь час, але ми не спілкуємося. Майже.

— Майже? А коли і як спілкувалися?

— Віталися. І все. Вони допомагали матеріали розвантажувати, меблі. Молодих кличуть Дмитро та Микола. Командир їхній — Ігор Федорович. І ще Антон раніше був. Але я його щось давно не бачу.

— Виходить, свою причетність до смерті Миколи Гапченка ви заперечуєте?

— Помилуйте! Навіщо мені його вбивати?!

— З ревнощів, наприклад.

— До кого б це я його ревнував? До Аліни? Так це ж смішно! Просто смішно! — Буруковський, кажучи це, зовсім не сміявся, навпаки, не приховував незадоволення й роздратування.

— Там, де відбуваються одне за одним убивства, вже не до сміху. Як ви ставилися до Аліни Зачепи?

— Ніяк. Що в мене з нею могло бути спільного?

— Вона — дівчина молода, симпатична, а ви — неодружений чоловік, теж ще не старий.

— Знаєте, у мене вдома є… хм, подруга. Незрівнянно привабливіша за покійну Алину.

— А вона вами цікавилася?

Архітектор енергійно почухав вухо.

— Аліна? Вона багатьма цікавилася.

— Як саме?

— Підходила, щось питала. Любила поспілкуватися, пококетувати.

— А ви?

— Якщо час був, розмовляв. Але не дуже часто. І в неї, і в мене роботи вистачало.

— А з охоронцями вона в яких відносинах була?

— У непоганих. Теж спілкувалися. Бачив, як вони обідали іноді разом. І з будівельниками теж.

— А ви з ними обідали?

— Ні, з хазяями.

— Виходить, останнім часом такий розпорядок був: ви обідаєте з хазяями, у їдальні, а всі інші — як?

— Наскільки я зауважував, в основному, на кухні.

— А Щукіна? Де вона обідає?

— На кухні, зрозуміло.

У двері постукали.

— Заходьте! — відгукнувся Кінчев.

Увійшов підтягнутий Міша Шерман з текою в руці й молодцювато доклав:

— Економку допитав. Ось протокол. Які будуть розпорядження?

— Присядь.

Кінчев швидко пробіг очами протокол допиту Наді Щукіної. Знову, як і минулого разу, вона не помітила нічого підозрілого. Не бачила, щоб Гапченко входив у будинок після обіду.

— Михайле, зроби добру справу, розпитай ще от цього товариша. І протокол склади. У тебе це непогано виходить. А я піду з жінками поговорю.

— Буде зроблено, — Шерман дістав з теки кілька чистих аркушів тонкого сіруватого паперу й не дуже зручно примостився біля журнального столика:

— Отже, ваше прізвище, ім'я, по батькові…

Жінка-загадка

— Дозвольте представитися: Кінчев, Віктор Артурович, слідчий районної прокуратури.

Чарівна баронеса здригнулася.

Правильні риси особи, тонкі чорні брови, густі вії. Шовковисті каштанові пасма схоплені білою перламутровою заколкою. Чорний брючний костюм і ниточка перлів на шиї. Милуючись нею, слідчий сказав перепрошуючим тоном:

— Мені неприємно турбувати вас, але обставини, самі розумієте… Тільки кілька питань.

— Так, звичайно, я відповім на ваші питання, — вона вказала на м'який стілець поруч із

1 ... 35 36 37 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зодчий із пекла», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зодчий із пекла"