Читати книгу - "Хрещений Батько"

Бразі мав показати Татталья, що йому відомо про прибуткові операції з наркотиками і що він самотужки прагне отримати пай у «ділі». У цей спосіб Лука міг би довідатися про плани Солоццо, якби той збирався виступити проти дона Корлеоне. Почекавши два місяці й нічого не помітивши, Лука повідомив дона, що, очевидно, Солоццо змирився з поразкою. Дон наказав йому зв'язків не поривати, але вести справу між іншим, не наполягаючи.

За день до замаху на дона Корлеоне Лука навідався до нічного клубу. Майже тієї ж миті до його столика підсів Бруно Татталья.

— Один мій приятель хоче переговорити з тобою.

— Приведи його, — відповів Лука. — 3 твоїм приятелем я завжди готовий переговорити.

— Ні, — заперечив Бруно, — він хоче побачитись наодинці.

— А хто це такий? — запитав Лука.

— Та просто один мій приятель, — відповів Бруно Татталья. — Він хоче зробити тобі пропозицію. Чи не зміг би ти зустрітися з ним сьогодні пізніше?

— Чом ні. Коли і де?

— Клуб закривається о четвертій ранку, — говорив, роздумуючи, Татталья, — чом би вам не зустрітися тут, коли офіціанти прибиратимуть?

«Вони вивчили мої звички, — подумав Лука, — видно, за мною стежать». Лука прокидався завжди о третій-четвертій годині дня, снідав, потім грав у карти з давніми приятелями по «родині» або десь підчіплював дівчину. Інколи йшов у нічне кіно і потім заходив випити в який-небудь з клубів. Ніколи не лягав спати до світанку. Тому пропозицій зустрітися о четвертій ранку не була така дивна, як могло здатися.

— Добре, я повернусь о четвертій. — Він вийшов з клубу, сів на таксі і поїхав у свою мебльовану квартиру на Десятій авеню. Лука наймав квартиру в однієї італійської сім'ї, що доводилась йому далекою ріднею. Дві його кімнати були відокремлені від решти величезної квартири спеціальними дверима. Отже, утворювалася якась подоба сімейного життя і разом з тим Лука мав запасний вихід на той випадок, коли б йому щось загрожувало.

«Нарешті хитра турецька лисиця покаже свій густий хвіст, — подумав Лука. — Якщо справи зайшли так далеко і Солоццо вирішить діяти сьогодні, то всю справу можна буде подати донові як подарунок на Різдво». Вдома Лука витяг з-під ліжка валізу, відімкнув її і дістав важкий панцерний жилет. Роздягся й надів його на вовняну білизну, а зверху надів сорочку і піджак. Якусь мить він роздумував, чи варто йому дзвонити на Лонг-Біч, щоб розповісти донові про нові обставини, але згадав, що дон ніколи ні з ким не розмовляє по телефону і що це доручення дане йому потай від усіх. Отже, дон приховував це доручення навіть від Хейгена й Сонні.

Лука завжди носив при собі пістолет. Він мав дозвіл на носіння зброї, чи не найдорожчий з усіх, які будь-коли і будь-де видавалися. Дозвіл обійшовся у десять тисяч доларів, але гарантував від в'язниці у випадку, якби поліція раптово обшукала його. Як один з провідних службовців у «родині», Лука заслужив на таку гарантію. Проте якщо сьогодні доведеться завершувати справу, він хотів би мати при собі «безпечний» пістолет, який не можна було б пізніше «засікти». Та обдумавши справу ще раз, вирішив, що сьогодні він просто вислухає пропозицію і доповість Хрещеному Батькові — донові Корлеоне.

Лука знову подався в клуб, але вже не пив. Натомість зайшов на Сорок восьму вулицю і неквапно повечеряв у своєму улюбленому італійському ресторані «Патсі». Коли наблизився час зустрічі, він знову пішов до клубу. Швейцара в дверях уже не було. Пішла й дівчина, що подавала капелюхи. Лише Бруно Татталья чекав на нього, він зустрів і повів Луку Бразі до безлюдного бару на другому кінці кімнати. Вони оминули невеличкі столики, між яких, мов діамант, полискував відполірованим паркетом жовтий поміст для танців. У темноті виднілося порожнє місце для оркестру, з якого виростала металева тичка мікрофона.

Лука сів біля стійки, а Бруно Татталья зайшов за неї. Лука відмовився від поставленої йому склянки з віскі і запалив сигарету. Може, це буде хтось інший, не Турок. Та не встиг додумати, як побачив, що з темного кінця приміщення вийшов Солоццо. Потис йому руку і сів поряд. Татталья поставив склянку перед Турком, той подякував кивком голови.

— Ти знаєш, хто я? — спитав Солоццо. Лука кивнув головою й понуро осміхнувся. Щури повилазили з нір! Це буде чиста насолода — порішити оцього сицилійця-відступника.

— Чи знаєш ти, про що я хочу тебе просити? — спитав Солоццо.

Лука заперечно похитав головою.

— Є справжній бізнес, — сказав Солоццо, — такий, що дасть мільйони всім, хто його очолюватиме. З першої партії я можу тобі гарантувати п'ятдесят тисяч доларів. Йдеться про наркотики. Це перспективна справа.

— А чому ти звертаєшся до мене? Хочеш, щоб я переговорив з доном?

Солоццо скривився.

— Я вже розмовляв з доном. Він не хоче вплутуватися. Ну що ж, обійдусь і без нього. Але мені потрібна сильна людина, щоб узялася за фізичне забезпечення операції. Я розумію, що ти не дуже задоволений своєю «родиною» і міг би перейти до мене.

— Якщо пропозиція буде варта того, — кивнув недбало Лука.

Солоццо уважно стежив за ним і, здається, на щось наважився.

— Подумай над моїми словами кілька днів, і тоді ми ще раз поговоримо, — закінчив він і простяг руку, але Лука вдав, що не помітив її, й заходився виймати сигарету. У руці Бруно Татталья, як у фокусника, звідкись з'явилася запальничка, він підніс її Луці Бразі. А потім зробив щось дивне. Випустив запальничку на прилавок і міцно вчепився в праву руку Луки.

Лука зреагував умить, його тіло сковзнуло зі стільця, він шарпнув руку до себе. Але Солоццо вже вчепився в п'ясть другої руки. І все ж таки Лука був сильніший за них обох і звільнився б, але з темряви за ним вийшов ще один чоловік і накинув йому на шию тонкий шовковий шнурок. Зашморг затягся, перепиняючи віддих. Лице Луки побагровіло, руки знесиліли. Татталья з Солоццо тепер тримали його без натуги, вони стояли з якоюсь дитячою цікавістю на обличчях, поки чоловік ззаду Луки дужче й дужче стягувався зашморг. Раптом підлога під ногами стала мокрою й слизькою. Мозок Луки втратив контроль над м'язами, з його тіла