Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » У нетрях темнолісу 📚 - Українською

Читати книгу - "У нетрях темнолісу"

401
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "У нетрях темнолісу" автора Пол Стюарт. Жанр книги: 💙 Дитячі книги / 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 54
Перейти на сторінку:

Живчик тяжко зітхнув і з нещасним виглядом почав дивитись, як Маг порається біля маленької шафки. За мить вона повернулася, несучи повну тацю якихось кришеників та обрізків.

— Ось, — сказала вона, ставлячи тацю на долівку. — А тепер ходи сюди і сідай.

Живчик скорився її наказові не дуже охоче.

Маг зачерпнула пригорщу м’якого сірого губчастого волокна з якогось кореня, змочила хлопцеві голову водою, заздалегідь принесеною з озера, і напахтила його рожевим коренем. Відтак, висушивши чуба, вона сприснула його якоюсь темною пахучою пудрою. Коли Живчик чхнув, Маг утерла йому мокрого носа носовичком.

Вони мають мене за ніщо, думав Живчик, сердито відвертаючись.

— Ну, ну, — почала докоряти йому Маг. — Ми б не хотіли, щоб мамуся почула, що ми вередуємо, чи не так?

Живчик сидів тихенько і не ворушився, а Маг узяла дерев’яний гребінець і заходилася чесати розчухраного чуба.

— У тебе гарне волосся, Живчику, — казала вона. — Густе, чорне. — Маг рвучко шарпнула непіддатливого ковтуна. — Тільки страх сплутане! Чому, бий мене Підземелля, ти отак його занехаяв? — вона шарпнула знову.

Живчик поморщився. Його очі налилися слізьми, він до крові закусив губу, одначе не зронив ані звуку.

— Я чешу свої коси двічі на день, — провадила Маг, рвучко труснувши своєю вогнисто-рудою гривою.

Вона нахилилася до Живчика.

— Скоро, — прошепотіла вона, — вони в мене повилазять. Геть, до останньої волосинки. І я тоді стану й собі мегерою. Достоту, як мамуся.

Живчик співчутливо кивнув.

— Жду не діждуся! — вигукнула вона, неабияк здивувавши Живчика. — Мегера! Ти можеш собі уявити, мій маленький, любий Живчику! — вона відклала гребінця. — Ні, — провадила вона, — звісно ж, не можеш. До того ж ти хлопець. А хлопці…

Маг замовкла, бо саме відкорковувала якусь маленьку плящину, а тоді линула собі в долоню трохи густої жовтої рідини. Вона мала гострий солодкавий запах, і коли Маг утирала її Живчикові в чуба, шкіру на потилиці почало пощипувати, а в очах закололо.

— …не можуть бути мегерами, — вона знову змовкла. Потім, зібравши частину волосся в невеличкий жмуток, розділила його на три тоненькі пасемця і почала заплітати в косицю. — Мумсі каже, така сила отого кореня. Матінки Дуба-кривавника, або скорочено — Кривавниці, — додала вона побожно.

Живчик здригнувся на саму згадку про кровожерне хиже дерево, яке ще не так давно мало не вкоротило йому віку. І вдячно провів рукою по хутру накидки.

— Це той рожевуватий корінь, який ми бачили дорогою сюди, — вела вона далі, заколюючи намистинами готову косицю. — Пам’ятаєш? Той корінь, про який я тебе попереджувала, щоб ти ніколи його не їв. Він отруйний для чоловіків, розумієш? Смертельно небезпечний, — ледь чутно прошепотіла вона. — Але не для нас, жінок, — додала Маг.

Вона заходилася коло другого жмутка, і Живчик почув, як вона реготнула.

— Саме сила кореня і робить мамусю та решту всіх такими великими і дужими. «Поки є Кривавниця на світі, поти всі мегери будуть ситі». Це така приказка.

Живчик здригнувся. «Поки є Кривавниця на світі…» Щойно Маг сказала те, що він і так відчував нутром. Маг не переставала заплітати і заколювати його волосся, і в животі хлопцеві крутило та млоїло.

— О Живчику, тепер ти починаєш виглядати ловкеньким, — сказала Маг. Живчик скривився. — Звичайно, — провадила вона в задумі, — чоловіки печерники не в захваті від того, що все саме так. Жахливі, кістляві, боягузливі, худющі, пронозливі — ось які ці створіння, — сказала вона, гидливо морщачи носа, і зітхнула. — Та зрештою, і таке добро для чогось та придасться. Кінець кінцем, мусить же хтось куховарити, клопотатися прибиранням!

«Дякувати Небу, — подумав Живчик, — що я тільки жива іграшка».

— Якось вони спробували учинити бунт, — провадила Маг, — Давно, коли мене ще й на світі не було. Здається, вони зібралися всі гуртом і намагалися запалити Матір Кривавницю. Мегер це страшенно розлютило. Вони віддухопелили печерників, геть ізсинили, авжеж. Відтоді палії вже сидять і не рипаються! — закінчила вона і неприємно засміялася. — Купка мерзенних покидьків!

Живчик відчув, як вона нанизала йому на косицю ще три намистини.

— Хоч би що там було, — заговорила Маг тихіше, — а сьогодні головне коріння добре охороняється. — провадила вона вже майже безгучно.

— Готово! — оголосила дівчинка. — Ану лиш повернися, хай я на тебе гляну.

Живчик обернувся.

— Розкіш! — мовила Маг. — Ну що ж, любесенький Живчику. Тепер саме час подумати про сніданок.

* * *

Час у підземеллі спливав так, як йому й належало спливати, хоч у вічно незмінних печерах мегер і важко було сказати, скільки його минуло. Маг вже не вперше обтинала йому нігті на руках і ногах. А останнього разу, заходившись коло його чуприни, вона без упину торохтіла про те, яка довга вона виросла.

Живчик не міг поскаржитись на брак уваги і ласки з боку Маг та решти печерниць, і його життя з ними було досить стерпне. А все ж підземне існування гнітило його. Хлопець нудьгував за свіжим повітрям та кусючим вітром. Йому бракувало світанків та вечірніх заграв. Він нудьгував за пахощами дощу, пташиним щебетом і синім небом. Але найбільше тужив за блукай-бурмилом.

Та дивна річ: життя під землею — коли Темноліс з усіма його жахіттями та несподіванками залишався далеко вгорі — дало Живчикові чимало часу на роздуми. Живучи з блукай-бурмилом, він узагалі не відчував потреби думати. Тоді все його життя зводилося до пошуків їжі та вибору місця під нічліг. Тут же, коли не треба було турбуватися ні про те, ні про друге, Живчикові тільки й лишалося, що думати.

Коли він ще тільки оселився в підземеллі, Маг майже ніколи не полишала його без нагляду. Та з часом відчуття новизни, що його

1 ... 35 36 37 ... 54
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «У нетрях темнолісу», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "У нетрях темнолісу"