Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Феміністка, Леонід Григорович Кононович 📚 - Українською

Читати книгу - "Феміністка, Леонід Григорович Кононович"

397
0
11.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Феміністка" автора Леонід Григорович Кононович. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 49
Перейти на сторінку:

— Звертай на польову дорогу! — сказав я, тривожно озираючись назад. Вже смеркало, але міліцейських авт ще не видно було. — Поміняємо колесо, а там і геть поночі буде!

— А потім?

— Будемо добиратися полями: попереду пост, а там нас вже чекають! — Я знову озирнувся: — Дави на газ, дави!



VI

В «Тартар» ми дісталися аж о сьомій вечора. Коли я ввійшов до приймальні, Цуцичок показала на двері кабінету.

— Тебе чекають! — звістила вона якимсь металевим голосом.

— Хто?..

— Двоє з носилками, один із заступом! — Цуцичок з відразою окинула мене поглядом. — Догрався?

— Ти про що це?

—Іди, іди… там тобі скажуть, обревку!

Я стусонув ногою по дверях і ввалився до кабінету. За столом сиділи Мурат із Пітоном.

— О, — сказав шеф, — приїхав-таки… Ану присядь!

— У глаз, — пообіцяв Пітон, — будемо тебе зараз бити! Втямив, ні?

— Щось трапилося?

Мурат заклопотано подивився на мене.

— Щез твій таємний агент!

— Мацюцька?!

— Ну!

— Таких дітей залучати до наших справ — це треба дебілом бути! — обурено сказав Пітон. — За це яйця треба відривати з ходу!

— Коли вона щезла? Пітон зітхнув.

— Півгодини тому. Завезли її на конспіративну квартиру, вона там покрутилася щось пару годин — і здиміла. Хазяйка зателефонувала мені, що навіть не помітила, як вона й помешкання покинула.

— Ти впевнений, що вона не працює на два фронти? — поспитався шеф.

Я посміхнувся.

— Які там два фронти! Ця дівчинка належить мені разом з усіма тельбухами… Боюсь навіть, щоб не закохалася!

— То що ж могло статися?

— Що, що… Якась ідея стрілила їй в голову! Інтелект запрацював, от і вирішила хріновину встругнути… — я зітхнув і став розповідати про все, що сталося після нашої розмови в кабінеті. — Одне слово, ця Леся — психічно хвора людина, котру треба терміново закрити в божевільню… Залишається тільки з'ясувати, де вона бере гроші на свої безумні проекти!

—І що це за проститутки на неї полюють! — докинув Мурат.

—І що це за негр коло них ошивається… — буркнув я, запалюючи сигару.

В кишені задзеленчав телефон.

— Ну? — поспитав я нетерпляче.

— Оскар?

— А хто ж іще!

— Здорово, чувак! Лось на проводе… помнишь меня? Я зціпив щелепи.

— Ну… помню! И чего тебе надо, Лось? Той зареготався.

— Слышь, ты! — нарешті озвався він. — Сто лет на хрен ты мне нужен был бы. если б не твои шестерки!

— Ты о чем?

— Да все о том же! Об этой соплячке, которую ты послал ко мне, врубился?

— Ни хрена не врубаюсь! — роздратовано сказав я. — Или прямо говори или сейчас трубку, на хрен, бросаю! Че за базар,

э?

— Хорошо. — В слухавці завовтузилося. — Слушай.

— Говорить агент Мацюцька! — сказав на тому боці схвильований голосочок. — Я тут, на дачі. Мене тримають в погребі…

— Молчать, проститутка! — гаркнув Лось. І до мене: — Понял теперь?

Я глянув на Пітона й крутнув пальцем у повітрі, неначеб набираючи номер. Він кивнув і притьма вискочив з кабінету.

— Да, — сказав я, — понял… Сколько? Лось коротко реготнув.

— А сколько ты дашь?

— Десять кусков. Він знову зареготав.

— Да нет, маловато… Девочка молодая, интересная! Че такое десять кусков? За эти бабки лучше покувыркаться с нею по полной программе. — На тому боці почулася якась невиразна репліка. — Вот и ребята говорят, что лучше на колхоз ее поставить!

— Сколько?

— Да сколько… Стольник не пожалеешь, вот и хорошо будет!

— Баксов?

— А я че, на лоха смахиваю? — здивувався Лось. — За лоховскую валюту я и руку не подниму, ты че! Баксы гони, дорогой!

Я подумав.

— Идет! — нарешті озвавсь я. — Только не трогайте ее, слышь?

— Да на хрен она кому нужна здесь! Когда башляешь?

— Через полчаса, не раньше! — Я глянув на годинника й побачив, що з того часу, як Пітон вибіг з кабінету, пройшло дві хвилини. — Где встречаемся?

— Ха! — весело сказав Лось. — Ты хитрый, чувак… Собери бабки, тогда и созвонимся! Въехал?

— Ну!

— Вот и лады! Жди звонка.

Я поклав слухавку на стіл і взявся за голову обома руками.

— Мацюцьку викрали одморозки! — звістив я шефові.

— Хто?

— Чув про Лося?

— Поняття не маю! Хто це? Я сумно зітхнув.

— Придурок, яких мало! Професійний найманець. Воював у всіх гарячих точках. Одморожений настільки, що я проти нього — справжнісінький янгол, хоч на небо живцем забирай!

Двері відчинилися, й увійшов Пітон.

— Все гаразд. На мобільний вони вийшли з телефона, встановленого в передмісті. Номер ми з'ясували, адресу теж.

— Помешкання?

— Приватний будинок. План садиби й котеджу є в нашій базі даних.

Мурат глянув на Пітона.

— Піднімай штурмову групу! Спорядження: калаші, бронежилети, спецзасоби. Будемо визволяти цю авантюристку…

Пітон кинувся до дверей і мало не збив з ніг полковника Урилова. Той страшенно заматюкався й, відскочивши убік, посварився на нього кулаком.

— Та куди хрін тебе оце несе, коняку таку з яйцями! Повилазило, еге? Не бачиш, полковник заходить?

— А йшов би вже ти на хрін! — гаркнув Пітон і, сплюнувши, вискочив з кабінету.

— О, — сказав я задоволено, — молодець! Хоч одна

1 ... 35 36 37 ... 49
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Феміністка, Леонід Григорович Кононович», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Феміністка, Леонід Григорович Кононович"