Читати книгу - "Капітан далекого плавання, Теодор Костянтин"

Пірат попрямував до дверей, які автоматично перед ним відчинились і автоматично зачинились, коли він вийшов з каюти.

Залишившись на самоті, Раду уважно оглянув каюту.

«За інших обставин непогано було б подорожувати на такому судні», — подумав він. Але судно мало чудернацьку назву «Туман», і стояло не на рейді, а у відкритому морі. Назва судна нагадала йому німецьку яхту «Ніч і туман», якою фашисти вивозили в море людей для винищення. Поки що Раду не хвилювався, хоча події розвивались не так, як він уявляв. Підійшов до дверей, але вони перед ним не відчинилися. Спробував відчинити — не зміг. Якби не бачив, куди зникли ті двоє, то подумав би, що в каюті взагалі немає дверей. Глянув на ілюмінатори. Вони були такі маленькі, що в них могла пролізти хіба тільки дитина.

«Нащось я їм потрібний, і зрештою вони мене звільнять, бо Коли б вони знали справжні мої наміри, то так би зі мною не церемонились», — міркував Раду, йдучи купатись.

Як тільки він вийшов з ванни, до каюти безшумно ввійшов лакей і почав накривати стіл. В нього був такий гордий і незалежний вигляд, як у маршала, котрий обходить ряди своєї гвардії.

— Пан Вал зараз прийде, — повідомив лакей.

— Який пан Вал?

— А той, що привіз вас сюди.

— А ти можеш сказати мені, де я знаходжуся?

— На яхті «Туман», пане.

— Кому вона належить?

— Трестові «Туман», пане.

— Дивна назва… А чим займається цей трест?

— Приватними таємними дослідженнями, пане.

— Ти не можеш точніше сказати, що треба розуміти під приватними таємними дослідженнями?

— Не маю права. Може, вам скаже пан.

Пан Вал не примусив себе довго чекати.

— Запізнився на п'ять хвилин. Прошу пробачити. Звичайно я точний. Сугаре, можеш нести страву, — кивнув лакеєві. Той вклонився і щез за автоматичними дверима.

— Яке вино ви п'єте? — спитав Вал.

— Вип'ю горілки, але, мабуть, у вас її нема.

— На ваше щастя, маємо. Капітан передбачав. До речі, він теж любить горілку, — пан Вал налив у чарки жовтуватої рідини з приємним запахом.

— Хто, ви кажете, передбачив мою схильність до горілки?

— Капітан далекого плавання.

— Власник цього судна?

— Хіба Сугар не казав вам, що яхта належить трестові «Туман»?

— А як прізвище капітана?

— Капітан далекого плавання.

— Та це ж не прізвище.

— Це його прізвище!

— Ви жартуєте.

— Анітрохи, дорогий пане. Це прізвище, під яким його знають усюди.

— Виходить, пан Капітан далекого плавання передбачив мою схильність до горілки?.

— Саме він. Тож піднімемо чарки, пане Баділа! Вітаю вас на яхті!

— Пане Вал, нащо мене сюди привезли?

— Пане Баділа, горілка чудова й достойна всякої похвали. Ми говоритимемо лише про напої. Навіщо псувати апетит розмовами про справи? Після обіду та доброї чарки зможемо й про інше. Згодні?

— Якщо я скажу навпаки, то хіба від того щось зміниться?

— Це мені подобається. Видно, ви людина розсудлива, пане Баділа. Причому це у ваших інтересах.

Вечеря була розкішна. Вал розповідав непристойні анекдоти, від яких Сугар морщився, але той наче його не помічав, а смакував пікантні історійки, яких можна було наслухатись у казіно Монте-Карло. Нарешті повечеряли й мовчки розсілись по кріслах з чарками коньяку в руках. Пан Вал заговорив першим:

— Тепер я готовий вас вислухати, пане Баділа, й по можливості відповісти на запитання, які вас цікавлять.

— На щасливий початок я не сподіваюсь, — нахмурився Раду. — Хочу знати, для чого мене викрали й привезли сюди.

— Облишмо про це.

— Але воно для мене найважливіше.

— Матимете відповідь дещо пізніше й від когось іншого.

— Від кого саме?

— Від Капітана далекого плавання.

— Коли?

— Звісно, не цієї ночі. Мабуть, завтра, а може й післязавтра.

— Якщо не хочете відповідати, то в мене виникає припущення, що…

— Ви не ображайтесь, пане Баділа, але ваше припущення щодо моєї особи мене мало цікавить. Якщо у вас е інші запитання, то я готовий на них відповідати.

— Дещо запитаю. Наприклад, яку продукцію виробляє трест «Туман»?

— Дорогий пане Баділа, про те вам уже казав Сугар.

— Він мені нічого не казав.

— Трест займається приватними таємними розслідуваннями.

—І це ви вважаєте за відповідь?

— Мене неприємно вражає ваша наївність.

— Допоможіть мені зрозуміти.

— Тут поєднується дуже багато справ, від найпростіших до найскладніших. Наприклад, одна з найпростіших: нам треба довести, що пан ікс чи пані ігрек в домашньому побуті оскверняють святі канони церкви.

— Чи не можете ви мені навести якусь складнішу справу?

— Обійдемо це питання.

— Мене вкрадено для простої чи складної справи?

— Обійдемо й це питання. Ви у свій час отримаєте відповідь від Капітана далекого плавання.

— Тоді ще одне запитання: якій нації належить трест «Туман»? За назвою «Nebel» схоже, що він повинен бути німецьким?

— Це інтернаціональна організація.

— Гаразд, але ж повинен він мати якесь пристановище? Кожен трест повинен бути в якійсь країні.

— Трест ніде не зареєстровано, а пристановище він має, скажімо, на «Тумані-1».

— Це яхта, на якій ми знаходимось?

— Ні, ця яхта — «Туман-2».

— Так, але ж цьому «Туманові» необхідно плавати під якимось прапором.

— Авжеж. Він плаває під прапором тієї країни, яка майже не має власного флоту й наймає судна за відповідну плату. Врахуйте, ті країни