Читати книгу - "Артеміс Фаул. Зрада Опал, Йон Колфер"

— Може, вона не бачила,— з надією сказав Чікс.— Вона ж була в комі.

— Гадаю, хтось міг записати для неї.

Вербіл трохи поміркував, час від часу змахуючи крилами.

— І чого ти від мене хочеш?

— Потрібно передати повідомлення Фоулі. Перека­жи йому мої слова про Опал.— Мульч прикрив рота рукою, щоб раптом не побачив якийсь спеціаліст за дзеркалом, що вміє читати по губах.— І мені потрібен ЛЕПівський транспортер. Я знаю, де він припаркова­ний. Просто потрібен чіп запуску і код запалювання.

— Що? Це смішно! Мене кинуть до в’язниці.

Мульч похитав головою.

— Ні, ні. Без звуку вся Поліцейська Плаза поба­чить іще одну геніальну втечу Мульча Діггумса.

Я збиваю тебе з ніг, краду чіп і тікаю через трубу за кулером.

Чікс спохмурнів.

— А ну повернімося до тієї частини, де ти збива­єш мене з ніг.

Мульч стукнув кулаком по столу.

— Слухай, Вербіле! Зараз Холлі перебуває в смер­тельній небезпеці. Може, вона уже загинула.

— Саме це я і чув,— уставив Чікс.

— І вона загине, якщо я не поспішу на поміч пря­мо зараз.

— Чому б мені просто не покликати команду по­ліцейських?

Мульч драматично зітхнув.

— Тому що, дурню, доки сюди приїде група захва­ту з Поліцейської Плази, буде вже запізно. Сам зна­єш правила: жоден офіцер ЛЕП не має права довіря­ти інформації, отриманій від підозрюваного, доки інформацію не підтвердить інше джерело.

— На це правило вже давно ніхто не звертає ува­ги, і якщо ти називатимеш мене дурнем, це справі не допоможе.

Мульч підвівся.

— Ти ж крилатий ельф! Ти маєш той давній ко­декс честі. Жінка врятувала тобі життя, а зараз вона в небезпеці. Ти маєш зобов’язання перед нею, тож роби все що можеш.

Чікс заглянув в очі Мульчу.

— Це все правда? Кажи, Мульче, бо це ж не про­сто якась маленька послуга. Ти ж не задумав усе це, аби просто вкрасти коштовності?

— Усе правда,— відповів Мульч, — Даю слово.

Чікс мало не розсміявся.

— Ха! Слово Мульча Діггумса. З ним у банк не підеш.— Він кілька разів глибоко вдихнув і заплю­щив очі.— Чіп у мене в кишені. Код записаний на брелоку. Спробуй нічого не зламати.

— Не хвилюйся, я чудовий водій.

Чікс поморщився.

— Я не про транспортер, дурню. Про обличчя. Дівчатам я саме таким подобаюсь.

Мульч стиснув велетенський кулак.

— Ну, не будемо розчаровувати дівчат,— сказав він і збив Чікса Вербіла зі стільця.

Мульч вправно обшукав кишені Чікса. Свідомос­ті ельф не втратив, але добре прикидався. Розумне рішення. Через кілька секунд Мульч знайшов чіп і запхав його в бороду. Навколо чіпа негайно обви­лося пасмо волосся, немов у кокон його загорнуло. Прихопив він і «Нейтрино», хоча такої домовленості і не було. У два стрибки гном підскочив до дверей і заблокував їх, сунувши ніжку стільця за ручку. Так він виграє пару секунд. Однією рукою він обхопив кулер, іншою розстебнув клапан на штанях. Швидкість зараз була дуже важлива, бо хто б там не дивився їхню розмову через подвійне дзеркало, він уже стукав у двері. Мульч побачив, що на дверях уже з’явилася чорна точка. Вони почали пропалювати собі дорогу.

Він відірвав стійку з кулером від стіни, і на підло­гу вилилося кілька галонів холодної води.

— О, господи,— простогнав Чікс.— Я ж довіку крила не висушу.

— Замовкни. Ти ж непритомний, не забув?

Щойно труба звільнилася від води, Мульч у неї пірнув. Доліз до першого ж коліна і добряче вдарив його ногою. Посипався ґрунт, прохід завалило. Мульч розкрив щелепи. Він повернувся в землю. Те­пер його ніхто не спіймає.

Транспортери стояли на нижньому рівні, най­ближчому до підйомника. Мульч попрямував униз, його вів непогрішимий внутрішній гномський ком­пас. Він уже був раніше в цьому терміналі, і план ли­шився в пам’яті, як і план будь-якої будівлі, куди його заносила доля. Через шістдесят секунд жування ґрун­ту, позбавленого мінералів, і викидання його з іншо­го кінця травної системи Мульч відчув залізо. І цей запах вів прямісінько до транспортерів; гном волос­ками бороди практично відчув вібрації двигунів.

Як правило, він пробирався крізь металеві панелі з допомогою поліролю для скелі, але у в’язниці його конфіскували, тож довелося стріляти концентрова­ним зарядом із украденого «Нейтрино». Панель розтанула, як крига перед батареєю. Гном зачекав, доки розплавлений метал не затвердіє і не охолоне, і про­ліз крізь панель. Два повороти ліворуч, і він опинив­ся перед ґратами, за якими стояли транспортери. Біля кожних дверей спалахували червоні вогники сигналізації, до того ж іноді лунав сигнал, немов для того, щоб нагадати, сигналізація таки може спра­цювати. Робітники порту зібралися перед екраном внутрішньої лінії та чекали на новини.

Мульч зістрибнув на підлогу з такою граціозніс­тю, якої від нього і не очікувалося, підповз до ЛЕПів­ського транспортеру. Подовжений ніс транспортно­го засобу було направлено прямо в шахту. Мульч заліз на борт, Чіксовим чіпом відчинив пасажирські двері. Управління було досить складним, але Мульч мав тут свою теорію: «Ігноруй усе, крім руля і педа­лей, і все буде гаразд». За всю свою кар’єру він ви­крав понад п’ятдесят транспортерів, і теорія жодного разу його не підвела.

Гном уставив чіп у гніздо запалювання і, не звер­таючи уваги на поради комп’ютера щодо перевірки системи, натиснув на кнопку. Вісім тон ЛЕПівського транспортера рвонули в шахту, розкручуючись, як фігурист на льоду. Земна гравітація підхопила транспортний засіб і потягла до ядра.

Мульч утопив педаль реактивної тяги і завдяки цьому трохи призупинив падіння. До нього заговорило радіо на панелі керування.

— Гей, ви, у транспортері! Краще негайно повер­тайтеся. Я не жартую! Через двадцять секунд я осо­бисто натисну кнопку самознищення.

Мульч плюнув у колонку, надокучливий голос став майже нечутним. Потім набрав повен рот слини і плюнув на розподільну коробку під радіо. Там щось блиснуло і затріщало. От вам і самознищення.

Керувати виявилося трохи важче, ніж Мульч собі уявляв. Проте машину він приручив, кілька разів мало не врізавшись у стіну підйомника. Якщо ЛЕП колись отримає свій транспортер назад, його доведеться під­фарбувати, а може, й поміняти праве крило.

В ілюмінаторі блиснув блакитний лазерний про­мінь. Попереджувальний постріл. Наступного разу цілитиметься комп’ютер. Час зникати. Мульч ски­нув черевики, схопився пальцями за педалі та поле­тів по підйомнику до місця зустрічі.

Батлер припаркував «Бентлі» за п’ятнадцять