Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона, Аманді Хоуп 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона, Аманді Хоуп"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона" автора Аманді Хоуп. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 113
Перейти на сторінку:
Глава 35

- Що? - здивувалася. Здається, тут на мене чекає ще багато сюрпризів.

- З нас двох, тепер ти - малолітка, - реготав він.

А я знову, вже не з побоюванням, торкнулася свого обличчя, починаючи звикати до дійсності.

- Скільки мені у цьому світі? – спитала збентежено.

Все це ніяк не складувалось у голові. На задвірках свідомості промайнуло щось невловиме, ніби й це вже відбувалося, але згадати знову не змогла.

- Наче вісімнадцять! - заявив братик, з цікавістю мене розглядаючи. - А ти гарненька була в молодості.

- Я і зараз гарненька! - відважила йому потиличник. - "Як він ще й жарти свої примудряється відпускати в такій ситуації? Хоча, йому то що. Он, який задоволений, ніби додому повернувся".

- Так їсти хочеться, - видав він, і поліз у свій рюкзак.

Витяг звідти упаковку печива, і наступної миті вже почав жувати. Ну, хоч щось залишається незмінним – це апетит мого братика.

- Хочеш? - протягнув він і мені.

- Вмитися б, - подивилася я на запропоноване частування і відвернулася. - Може, який струмок поруч є?

Ну не можу я снідати, поки не вмилася і не привела себе до ладу.

- Не можна нікуди йти! – категорично заявив Ванька. - Спершу треба дочекатися принца.

- Правильно! - несподівано почулося поруч, і ми з братом повернули голови на голос. - Без мого дозволу нікуди не відлучатися!

До нас прямував нещодавній інтурист. Тепер він був одягнений у свій чорний одяг з мечем на поясі. Мимоволі згадався сон, і холодний піт побіг спиною.

Наблизившись, чоловік сів навпроти і почав мене уважно розглядати, так само, як нещодавно Ванька. За мить його очі засвітилися ніжністю, і на губах з'явилася посмішка. А в мене всередині все перевернулося і озвалося болем. Той поганий сон був лише сном?

- Ти гарна в будь-якому віці, - промовив принц, не зводячи з мене очей.

Він поводився так, ніби нічого такого не накоїв, ніби й не викрадав мене зовсім, ніби ми давно знайомі і просто вийшли на прогулянку. І це злило.

- Ви не мали права без мого відома тягнути мене в цей світ! – видала, карбуючи слова.

- Так! – підтвердив він. - Але в мене не було часу, щоб чекати, коли ти згадаєш мене.

- А якби я вас згадала, але не захотіла б повертатися сюди?

 "Такий варіант він, мабуть, навіть не розглядав. До чого самовпевнений тип!"

- Тоді ця помилка мені дорого обійдеться, - відповів він, ставши серйозним.

- Вона мені дорого обійдеться! – виправила принца, наголосивши на слові «мені», але він ніяк не відреагував.

- Тобі треба поїсти, - змінив незручну тему, помітивши, як мій братик поглинає печиво. – На нас чекає довгий шлях.

- Я розпалю багаття, - запропонував Ванька і, сунувши мені в руки пакет із солодощами, підскочив. - Закип'ятимо води, чаю поп'ємо?

- Ні! – швидко зупинив його Асгард. - З багаттями доведеться почекати. Ми зараз на ворожій території, треба поводитися якомога непомітніше.

- На ворожій? - перепитав Іван стривожено.

Принц кивнув і, потягнувши з пакета в моїх руках печіво, додав:

– Вам потрібно змінити одяг. Просуватимемося в основному лісом, але в цьому ви надто помітні, - він жестом позначив наші з Ванькою джинси та курточки, і почав із задоволенням хрумтіти ласощами.

- Ви не менш нас помітні у своїх обладунках, - заперечила я на це.

- Точно! - підтвердив він і знову розплився в задоволеній усмішці. - Тому насамперед нам необхідно переодягтися.

«Не збираюся я переодягатися, – подумала похмуро. - І затримуватись у цьому світі теж. Треба лише розібратися, яким чином відкриваються портали».

- А ось цього робити не варто! – несподівано видав його високість, ніби продовжуючи розмову.

– Що? - Перепитала я, не зрозумівши про що він.

- Шукати портал, - промовив принц, пильно дивлячись у вічі.

Зробилося незатишно. "Він що, думки мої читає?"

- Так, - Дракон з усмішкою підтвердив моє припущення. – Тепер я можу читати твої думки. Зілля знань дає знання того світу, де перебуваєш. Випивши його у твоєму світі, я став розуміти твою мову.

- Це неймовірно! – обурилася я стомлено. - Як таке може бути? Тобто навіть у думках я не можу залишитися наодинці? Це порушення всіх моральних норм!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 35 36 37 ... 113
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона, Аманді Хоуп», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона, Аманді Хоуп"