Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Шлях королів. Хроніки Буресвітла 📚 - Українською

Читати книгу - "Шлях королів. Хроніки Буресвітла"

1 365
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Шлях королів. Хроніки Буресвітла" автора Брендон Сандерсон. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 368 369 370 ... 378
Перейти на сторінку:
метушилися люди в білих халатах.

— Лікарня? — здивувався шин. — Ви що ж, гадаєте, що я сприйму ваші філантропічні проекти як достатню покуту за віддані мені накази?

— Філантропія тут ні до чого, — відказав той, повільно крокуючи вперед, і його жовтогаряча з білим мантія шаруділа. Ті, кого вони поминали, шанобливо схиляли голови. Тараванджіан підвів Сета до ніші з ліжками, на кожному з яких лежало по хворому. Цілителі якраз клопотались коло них — робили щось із ліктьовими згинами.

Зціджували кров.

Жінка з блокнотом і пером напоготові стояла біля ліжок і чогось чекала. Чого?

— Нічого не розумію, — промовив Сет, нажахано спостерігаючи, як четверо пацієнтів побіліли, мов крейда. — Ви ж убиваєте їх, чи не так?

— Угу. Нам не потрібна їхня кров — це просто найкращий спосіб умертвляти їх повільно та безболісно.

— Кожного? Усіх людей у палаті?

— Для переведення сюди ми підбираємо лише найтяжче хворих, оскільки щойно вони опиняться тут, як ніхто їх уже не випустить звідси — навіть якщо намітиться тенденція до одужання, — він звернув до Сета скорботний погляд. — Нам інколи не вистачає тих, хто помирає в лікарні. Тож доводиться вишукувати самотніх та упосліджених. Про них ніхто не згадає.

У Сета відібрало мову. І не виходило висловити жах чи огиду. Просто на його очах сконала одна з жертв — молодий іще чоловік. А он ті двоє були дітлахами. Шин ступив крок уперед. Він мав припинити це. Йому треба…

— Негайно заспокойся, — звелів Тараванджіан. — І стань, де стояв, поруч мене.

Сет зробив, як наказав господар. Зрештою, кілька смертей туди, кілька сюди… Просто криків, які його переслідують, трохи побільшає. Він і зараз їх чув — вони долинали з-під ліжок, з-за меблів.

«Або я міг би його вбити, — промайнула думка. — Покласти цьому край».

Він заледве так і не вчинив. Але поки що честь переважила.

— Бачиш, Сете-сину-сина-Валлано? — озвався правитель. — Я посилав тебе не тому, щоби ти зробив криваву роботу за мене. Бо роблю її тут, власноруч. Особисто стискаючи скальпель, я відкрив вену не одному хворому. Тож, достоту як і ти, добре знаю: мені не втекти від своїх гріхів. Ми — двоє людей з однаковим серцем. Ось причина того, чого я тебе розшукав.

— Але в чому вона полягає?

А тим часом на ліжках перед ними якийсь підліток в агонії почав марити. Одна з жінок із блокнотом напоготові вмить підійшла ближче, записуючи слова.

— Перемога була в наших руках, та вони відібрали її, — кричав хлопчина. — Прародителю бур! Їй не стати твоєю. Перемога за нами. Вони зі скреготом насуваються, і світло гасне. О, Прародителю бур!

Він вигнув дугою спину, а тоді зненацька затих, і його очі змертвіли.

Монарх обернувся до шина.

— Краще вже нехай хтось грішить, аніж загине цілий народ — хіба не так, Сете-сину-сина-Валлано?

— Я…

— Нам невідомо, чому одні говорять, а інші — мовчать, — сказав Тараванджіан. — Але перед смертю вони дещо бачать. Це розпочалося сім років тому — приблизно тоді ж, коли король Ґавілар став першопрохідцем Розколотих рівнин, — його погляд зробився відсутнім. — Щось насувається, і ці люди помічають це. На мосту між життям і безкраїм океаном смерті їхнім очам відкривається якась картина. Сказане ними може нас врятувати.

— Ти — чудовисько.

— Так, — погодився правитель. — Але чудовисько, яке хоче врятувати цей світ, — він глянув на Сета. — У твій список треба додати одне ім’я. Я сподівався, що до цього не дійде, але останні події не залишили мені вибору. Не можна допустити, щоби він захопив владу. Бо тоді настане крах усього.

— Хто? — запитав шин, дивуючись: невже щось могло нажахати його навіть більше?

— Далінар Холін, — відповів король. — Боюся, треба діяти швидко: доки той не встиг об’єднати алетійських князів. Вирушай на Розколоті рівнини й там покінчиш із ним, — він помовчав. — А ще боюся, що жорстокості не уникнути.

— Мені рідко коли випадала розкіш працювати інакше, — сказав Сет, заплющуючи очі.

Крики привітали його.

72

Вериститалійка

— Перш ніж це прочитати, — мовила Шаллан, — я хочу де в чому розібратися. Ви Душезакляли мою кров, адже так?

— Угу. Щоб нейтралізувати отруту, — пояснила Джасна. — Вона ж бо діяла неймовірно швидко: як я вже казала, той порошок був, очевидно, дуже концентрований. Мені довелося Душезаклясти твою кров кілька разів, хоча ми й викликали в тебе блювоту. Бо тіло продовжувало всотувати токсин.

— Але ж ви якось зізналися, що органічні речовини виходять у вас жахливо, — зауважила підопічна. — Полуничне варення зробилося практично неїстівним.

— Із кров’ю зовсім інша річ, — відказала принцеса, махнувши рукою. — Це одна із Сутностей. Ти дізнаєшся більше, якщо я таки вирішу навчати тебе Душезаклинанню. Але наразі обмежимося тим, що створити чистий вияв Сутності напрочуд просто: усі вісім типів крові утворюються куди легше, ніж, скажімо, вода. Однак для виготовлення такої складної речовини, як полуничний джем — однорідної суміші, яку приготували з ягоди, що я її зроду не куштувала й не нюхала, — мені, звісна річ, забракло вміння.

— А подвижники? — поцікавилася Шаллан. — Ну, ті, що Душезаклинають. Вони справді користуються фабріалами, а чи це також містифікація?

— Ні, Душезаклинальні фабріали існують. Це чиста правда. Наскільки мені відомо, будь-хто інший, роблячи те саме, що і я — що й ми, — досягає цього, користуючись таким пристроєм.

— А що з тими символоголовцями? — запитала дівчина. Погортавши свої етюди, вона знайшла потрібний і простягнула наставниці. — Ви також їх бачите? Як вони з цим пов’язані?

Джасна нахмурилася, беручи в тої аркуш і розглядаючи зображення.

— Ти спостерігала цих істот? У Гадесмарі?

— Вони являються мені на малюнках, — пояснила підопічна. — Їх аж кишить довкола мене, Джасно. А хіба ви сама таких не бачите? Я що…

Та перебила її, здійнявши руку:

— Це такий різновид спренів, Шаллан. Який і справді пов’язаний із твоїми здібностями, — принцеса легенько постукала по стільниці. — Два ордени Променистих лицарів володіли природною здатністю до Душезаклинання. Підозрюю, що саме на основі їхнього дару й були розроблені перші фабріали. А я гадала, що ти… Хоча ні, це вочевидь не

1 ... 368 369 370 ... 378
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шлях королів. Хроніки Буресвітла», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шлях королів. Хроніки Буресвітла"