Читати книгу - "Вовчиця. Присяга крові, Анна Юняєва"

– Веди мене до свого брата, негайно! – вона повернулася до Альфи, який не був здивований, ніби знав, що вона прийме саме таке рішення й не змушуючи її чекати він махнув рукою даючи знак, щоб вона йшла за ним. 

– У в'язницю його. – сказав на останок Кларіс своїм вовкам, перш ніж вийти з кабінету.

Вони увійшли в кімнату, де сидів Ларі - брат Кларіса. Він тримав машинки в руках та сидівши на підлозі грався ними не видаючи жодного звуку. Дорослий чоловік, проте поводився, як маленька дитина. Він мовчав та не відводив погляду від іграшок. Він перевів погляд на брата, який увійшов з Ельзою та підбіг до нього радісно стрибаючи та показував йому машинку натякаючи, щоб той приєднувався. Вовчиця побачила неприхований біль в очах Альфи, який дивився з болем на брата. Їй стало так боляче та соромно, що вона застигла на якусь мить. Проте, опанувавши себе вона вдихнула повітря на всі груди та підійшла до Ларі. Вона присіла до нього та підлогу та обхопила руками його голову. Ельза зазирнула в його очі.

– Все буде добре. Ти чуєш лише мій голос та зосереджений лише на ньому. Ти пригадаєш все, що сталося з тобою до сьогодні й станеш таким, яким був до зустрічі зі мною. Твоя мова повернеться до тебе й твоя пам'ять знову буде належати тільки тобі. – вона відпустила його. Погляд Ларі став ясним, він пригадав все й поглянув на Ельзу злим поглядом. Вона розуміла по його очах, що він хоче сказати, проте через незрозумілі причини він вирішив змовчати.

– Я залишу вас на одинці. – вовчиця розвернулася та попрямувала на вихід з кімнати. – Нам є що обговорити. Ти дізнався не про все, Кларісе. Ти мав рацію. Нас хочуть розсварити, щоб знищити по одинці. Нам треба скликати зібрання всіх кланів. На сьогодні вистачить поганих нових. Я відправлю звістку всіх ватажкам й завтра ввечері я чекаю тебе у нашому з чоловіком клані. Те, що ти дізнався про вивертнів - крапля в морі у порівняні з тим, що я побачила. Це варто обговорити й негайно.

– Вивертнів? – здивовано перепитав Ларі.

– Саме так. – спокійно відповіла Ельза. – Я вдячна тобі, Кларісе, що ти намагався врятувати моїх вовків. Шкода, що я вчинила нерозумно та не прийшла до тебе відразу й вчинила самосуд. Це моя найбільша помилка. Й прошу у тебе щиро вибачення, Ларі. Насправді, тии гідний вовк, який незаважаючи на все намагався відстоювати свого Альфу, хоча й не знав, що це зробили не ви. Ти був готовий стояти за свій клан навіть ціною свого життя. Ти маєш пишатися своїм братом, Кларісе. Якби я прийшла до тебе відразу, щоб все з'ясувати то відразу дізналася б правду, що ти прибув на поклик своєї вагітної вовчиці, яка на момент нападу вивертнів була на землях мого клану. Та навіть зчитавши твої спогади я не зрозуміла одного. Навіщо ти послав свою кохану жінку до Тео? Я бачила наскільки Кая тобі дорога. – Ельза повернулася до Кларіса який пильно дивився на Ельзу.

– У мене стався подібний випадок, як на землях Мільску. На одне з моїх селищ також напали й виставили так, ніби це зробила зграя Вільтонів. Проте, я добре знаю Тео й він би не зробив цього, це занадто низько для нього. І я мусив вивідати все. Я підіслав Каю до нього та дав їй відвар, який приготував лікар. Цей відвар змушував говорити правду, а через деякий час той, хто його випивав засинав й не пам'ятав нічого на ранок. Кая не була в стосунках з Тео, проте він цього не пам'ятав. Й без вагань повірив, що вона вагітна від нього. Та ти заважала моїм планам дізнаватися інформацію, проте це стало непотрібним, коли мої вовки знайшли Ніко. Й тепер немає сенсу приховувати мої наміри, адже я знаю точно, що ви не причетні до цього. – він повернувся до брата, який явно не розумів, що відбувається.

– Я бачила, що Ніко зробив з Каєю. – після цих слів Кларіс стиснув руку до хрусту, вона не бачила його обличчя, проте розуміла, що на ньому гнів. – Я віддію його життя в твої руки й ти маєш повне право покарати за такий злочин на власний розсуд. – вона відвернулася та поринула знову ненадовго в ті спогади, адже Ніко піддав Каю тортурам, він різав її живцем, коли вона була в Мільську, в гостях у своєї кузини. Тепер вона розуміла, чому вона так говорила з Ельзою та чому гнівалася на неї, адже вона знала, що Ніко її брат. Якби вона не була вагітною, то Кларіс не відчув би поклику свого дитя й Кая була б мертвою. Це терзало душу Ельзи, вона завдала скільки болю Кларісу та його брату, ще й Ніко зробив з його коханою такі жахливі речі. І незважаючи на це він поводився гідно до останнього, її це вражало. Кларіс виявився гідним та мудрим ватажком, який не робить поверхневих висновків. Ельза відчувала себе жахливо, адже вона не знаючи Кларіса особисто зробила висновки лише на плітках й ось до чого це привело. З цими думками вона їхала всю дорогу додому. Вона зробила помилку й тепер має відповідні наслідки, з якими їй доведеться розбиратися. Ельза коротко розповіла все Тео й про Каю теж. Він не гнівався на Каю, хоча й мав на це свої причини, проте пообіцяв дружині, що поставиться до Каї з розумінням та коли завтра Альфи прибудуть, то відправить її з Кларісом, де їй і місце. Попереду було багато справ, проте зараз Ельза заснула від втоми, щойно торкнулася головою подушки.