Читати книгу - "Навички у магії, Vasyl Shyrman"

Це одна з ознак давньої душі — бути самодостатнім і не сумувати наодинці. Такі люди можуть занурюватися у власні метасхеми, генерувати нові ідеї та отримувати інсайти. Вони постійно пізнають себе, свої можливості й розширюють власну свідомість. Їх не цікавлять матеріальні цінності або соціальні розваги. Для таких людей матеріальний світ цікавий лише остільки, оскільки це необхідно для забезпечення їхніх досліджень і внутрішнього розвитку. Давні душі — це ті, хто не потребує великої кількості речей. Вони розуміють, що насправді потрібно небагато і з кожним новим "згадуванням" вони виявляють можливості, які допомагають досягати мети. Ці люди легко генерують ідеї, і їм не важко знаходити нові шляхи для розвитку.

Шукати можливості

Давні душі, як правило, шукають можливості працювати на себе, а не на когось іншого. Вони можуть короткочасно йти в найм лише для отримання певного досвіду, але швидко навчаються і легко опановують нові навички. Це люди, які можуть дивуватися власним знанням і досягненням, ніби все вже знають і роблять з легкістю. Мета та завдання таких людей змінюються з часом. Те, що цікавить звичайних соціальних громадян, вже не викликає у них захоплення. Для давніх душ мало що в житті може бути новим або здивувати. Єдине, що може викликати здивування — це нове внутрішнє відкриття, нове розуміння себе чи практична реалізація чогось нового. Це приносить задоволення і насолоду кожною хвилиною життя.

Метою для давньої душі стає не накопичення багатства або отримання вражень, а пізнання. Вони прагнуть дізнатися те, чого ще не знають, або те, що не досліджували в попередніх втіленнях. Їхні цілі та завдання все більше віддаляються від соціальних мемів, таких як реклама або маркетингові впливи, які вони легко розпізнають і ігнорують. Для таких людей типово відчувати певну втому від матеріальних цінностей і нав'язаних суспільством потреб. Вони шукають щось глибше і цікавіше для себе, витягаючи знання з власного досвіду та мудрості.

Душа повʼязана з Духом

Душа завжди пов'язана з духом. Дух — це наша особистість, яку ми часто називаємо Богом. Однак тут мова йде не про релігію, а про розуміння Бога як проєкції або персоніфікації нашого власного духу. Давні душі мають природну цікавість до знань, постійно прагнуть пізнання. Це як дитина, яка вперше бачить світ і подібно до цього, стародавні душі шукають нові знання, нові відкриття. Ми втілюємось, щоб знайти те, чого ще не знаємо. Все інше стає вторинним.

Коли душа втілюється, дух шукає найкращу «платформу» або умови для максимального розкриття своїх знань і потенціалу. Це схоже на пошук відповідного об'єму для наповнення: якщо у тебе є 3 літри знань, тобі потрібен відповідний контейнер — тіло, яке зможе це вмістити, а також трохи «запасу» для подальшого розвитку. Генетика батьків теж грає важливу роль, формуючи можливості вміщення. Дух не просто наповнює тіло рівно настільки, скільки має знань, а завжди залишає місце для розвитку. Коли відбувається зачаття і формується тіло, дух уже починає працювати з цим «контейнером». Проте повне втілення духу відбувається при народженні, з першим подихом новонародженого. До того моменту дух лише готує тіло, коректуючи його під свої потреби, навіть впливаючи на стать і фізичність. Цей процес — це як налаштування контейнера, щоб він ідеально підходив для духу, який втілюється.

Дизайн тіла і душі

Дизайн тіла і душі можна порівняти з дизайном у квартирі: важлива не лише краса, але й функціональність. У духовному аспекті це означає, що кожна частина тіла, кожен генетичний аспект виконує свою функцію, стає контейнером для інформації. Дух, коли втілюється в тіло, приносить із собою «заархівовану» душу. Ця душа, подібно до флешки чи диска з інформацією, ще не розгорнута повністю. Після народження, душа починає поступово «розгортати свої поля». Спочатку формується каркас сфер біополя, але вони порожні, подібно до порожніх стелажів. Перший стелаж заповнюється під час фізичного формування — це фізичний стелаж, який наповнюється протягом дев'яти місяців вагітності. Потім, протягом першого року життя, заповнюється ефірний стелаж і дитина починає пізнавати світ через відчуття. До п'яти-шести років заповнюється астральний стелаж, що відповідає за емоції. Далі, приблизно до статевого дозрівання, формується ментальне поле і цей період характеризується активним розвитком розумової діяльності. Після ментального розвитку починається заповнення каузального, або причинно-наслідкового поля. У підлітковому віці (приблизно з 13 до 17 років) у людини починає формуватись розуміння причин і наслідків. Хоча це ще не повністю усвідомлений процес, підлітки спостерігають і вчаться на базі закладеного менталу через вербальну комунікацію. Після 18 років у людини починає формуватися буддхіальне поле, яке відповідає за устої, формування принципів і розуміння взаємодії зі світом. Це поле є завершальним у процесі становлення світогляду. Далі, після 21 року, починається формування атмічного поля — духовного поля. Атмічне поле може формуватися до нескінченності, оскільки протягом усього життя ми накопичуємо досвід і формуємо свій дух.

До 21 року йде процес розкладування інформації: дух розподіляє її по «осередках», класифікуючи. Після цього починається накопичення нових знань. Коли гормональний фон у людини починає спадати (у віці приблизно від 40 до 45 років), людина починає синхронізувати отримані раніше дані з новими. Це пояснює, чому багато людей у цьому віці починають аналізувати своє життя — це відбувається через синхронізацію з накопиченою пам'яттю. У віці після 40 років людина починає активніше витягати з пам'яті синхронні дані й аналізувати свій життєвий досвід. Формування людини триває все життя: кожен рівень — ефірний, астральний, ментальний, каузальний, буддхіальний — постійно наповнюється новою інформацією. Мозок виконує функцію сортування: він розкладає інформацію по поличках, класифікуючи її за різними рівнями (ефірним, астральним тощо). Для того, щоб витягнути інформацію, достатньо мати «метасхему» — як ярлик на робочому столі, який дозволяє миттєво дістати потрібні дані. Якщо ж доступу до інформації немає, то для її витягування необхідна синхронізація одних даних з іншими. Висновок: якщо протягом усього життя ми постійно навчаємось і формуємо нові знання, це дозволяє нам ефективно використовувати накопичену інформацію в майбутньому.