Читати книгу - "Хтось знайомий, Сумка Шері"

Вона бачить, як тротуаром наближається Олівія, і махає їй. Невдовзі подруги зустрічаються лицем до лиця й далі йдуть поряд.　

— Ходімо до парку, — пропонує Ґленда.　

Дорогою вона розповідає Олівії про останню проблему з Адамом. Доки вони йдуть разом уздовж ставка, Ґленда каже:　

— Пробач за відвертість. То що було вчора ввечері? Ти говорила з Полом?　

Вона обертається до Олівії й помічає, що та здається вже не такою напруженою, як день тому. Олівія киває:　

— Говорила. — Вона робить довгий видих і зупиняється, дивлячись поверх води на дерева за ставком. — Він не зустрічався з Амандою. Він заскочив її, коли вона займалась оральним сексом з Ларрі в кабінеті, і зробив їй попередження, щоб Ларрі не втратив роботу.　

— Отакої, — дивується Ґленда.　

Олівія раптом сміється.　

— Божевілля, чи не так?　

Ґленда хитає головою.　

— Люди так роблять.　

— Не думаю, що нам з Полом є про що турбуватись. Але Бекі… Не хотіла б я бути на її місці. — Обличчя Олівії тверезіє. — Якщо в когось і був роман з Амандою, то, найімовірніше, у Ларрі, ти так не вважаєш?　

Ґленда відчуває розслаблення. Прогулятися на свіжому повітрі, вилити власні скарги й послухати новини Олівії — все це пішло Ґленді на користь. Вона не знає, що робила б, якби не подруга, з якою можна поговорити.　

— Не думаю, що їхній шлюб довго протримається, — каже Ґленда.　

Вони стоять пліч-о-пліч, споглядаючи лебедів. Нарешті Ґленда з ваганням у голосі питає:　

— Гадаєш, Ларрі міг убити Аманду?　

— Ні, — говорить Олівія. — Бути не може. Пол теж у це не вірить. Ставлю на Роберта Пірса.　

Розділ двадцять другий

Олівія залишає Гленду на розі й прямує додому, опустивши голову. Останнім часом Ґленда видається засмученою. Очевидно, вона страшенно непокоїлася через Адама. Олівія знає, що Кіт не дуже проактивний батько, і навіть підтримки від нього небагато. Схоже, всі батьківські обов’язки він скинув на Ґленду, а це нелегкий тягар. Олівія вдячна, що Пол не такий. Вони разом приймають рішення й зазвичай мають на все однаковий погляд — звісно, окрім того, щоб відправити Рейлі на терапію. І листів з вибаченнями.　

Наближаючись до свого дому, вона бачить седан, припаркований перед будинком. Переводить очі на вхідні двері й помічає двох людей, які стоять спинами до вулиці. Серце починає битися швидше.　

Олівія поспішає через під’їзну дорогу, а Пол тимчасом відчиняє двері. Вигляд він має спантеличений, їхні очі зустрічаються, і це, здається, отямлює його.　

Чоловік на ґанку обертається й бачить її.　

— Доброго ранку, — каже він, коли вона наближається. Показує свій значок. — Я детектив Вебб, а це детектив Мун. Даруйте, що турбуємо вас у суботу, але чи можна нам увійти? Ми ненадовго.　

Олівія киває.　

— Я Олівія, — представляється вона.　

— Заходьте, — запрошує Пол і відчиняє двері ширше.　

— Я щойно з прогулянки, — каже Олівія, беручи в них пальта. — Можна вам щось запропонувати? Кави?　

— Ні, дякую. — Вебб прямує слідом за її чоловіком до вітальні, а за ним — Мун.　

Детектив Мун усміхається їй. У неї добре обличчя, думає Олівія. Вона приємніша за напарника, який здається доволі різким. Може, тому вони й працюють разом, думає Олівія. Вони з Полом напружено сідають на диван пліч-о-пліч.　

Детектив Вебб обертається до неї.　

— Як ви, напевно, знаєте, — починає він, поглядаючи на її чоловіка, — ми розслідуємо вбивство Аманди Пірс.　

Олівія каже собі розслабитись. їм немає чого приховувати. Добре, що детективи тут, — вони можуть одразу з’ясувати, де був Пол у п’ятницю ввечері.　

— Так, знаю.　

— Ми вже говорили з вашим чоловіком, і він дуже нам допоміг, — каже Вебб.　

Олівія киває. Вона досі почувається трохи знервованою, але хіба можна не нервуватися, коли у твоїй вітальні з’являються детективи?　

— Я так розумію, увечері в п’ятницю, двадцять дев’ятого вересня, він був з вами вдома? — питає Вебб.　

Пол дивиться йому в обличчя.　

— Власне, раніше я помилився. Зовсім забув. Я маю літню родичку — тітку Маргарет, яка мешкає одна і якій дуже самотньо. Вона багато телефонує мені, просить приїхати. Того дня вона зателефонувала особливо схвильована й попросила навідати її. І я поїхав. Одразу після роботи поїхав. Спочатку подзвонив Олівії, щоб попередити її. — Він кидає оком на дружину.　

Олівія киває.　

— Це правда, — підтверджує вона.　

Мить Вебб придивляється до неї, а тоді обертається до Пола.　

— Де мешкає ваша тітка? — цікавиться він.　

Олівія бачить, як Мун дістає свій записник і перегортає сторінку.　

— Вона в Бервіку.　

— Розумію, — каже Вебб.　

Олівії неспокійно. Вона знає, про що думає цей коп. Маленьке містечко, де мешкає тітка Пола, розташоване в напрямку Кеннінга, де знайшли тіло Аманди. Але Пол ніяк не був пов’язаний з Амандою. Те, що він каже, правда — доволі часто тітка Маргарет телефонує й благає його приїхати. Це справжня мука. Здебільшого він не реагує, але іноді все ж їздить. Пол не надто близький з нею, але інших родичів, які могли б відвідати її, немає, тож він почувається винним. Олівія пам’ятає ту п’ятницю. Пол сказав, що Маргарет була дуже ображена через те, що давно його не бачила, і він не може відмовити.　

— Кажете, вона мешкає сама? — уточнює детектив.　

— Саме так, — відповідає Пол. — Вона в черзі на соціальну допомогу, але поки що не вгорі списку. Тож наразі просить людей прийти й допомогти їй.　

— З нею хтось був, коли ви відвідували її того разу? — питає Вебб. — Хтось, хто підтвердив би ваші слова?　

— Ну, ні. То було ввечері. Вони вже пішли додому.

— Але, якщо ми зробимо візит вашій тітці, вона підтвердить, що ви були в неї того вечора?　

Зараз Пол явно непокоїться.　

Трохи совається у кріслі.　

— Ну, я не знаю, — каже він. — Бачте, її підводить пам’ять. А ще в неї серйозна деменція — тож вона цілком може трохи заплутатись. І не пригадати візиту три тижні тому.　

— Розумію.　

— На який номер вона вам телефонувала? — питає детектив Мун.　

— Вона телефонувала мені на мобільний, доки я був на роботі, — говорить Пол. — Власне, вона доволі часто телефонує. Практично щодня.　

— Тож, якщо ми перевіримо ваш журнал викликів, він покаже, що тітка дзвонила вам того дня? — тисне Мун.　

Пол виразно киває.　

— Так, звісно.　

— І якби ми перевірили ваше розташування за гео-локацією на телефоні того вечора, воно показало б, що ви були в тітки, —