Читати книгу - "Коли ти поруч , Кері Ло"

А зараз…

Я глибоко вдихнула і різко відступила на крок.

— Вибачте, але танець закінчено, — сказала я твердим голосом.

Партнер здивовано звів брови, але не втрачав своєї самовпевненості.

— Що ж, як скажете, — відповів він, піднімаючи руки в жесті миролюбності.

Я розвернулася й попрямувала до виходу із танцювальної зони.

Щойно зробила кілька кроків, як відчула сильний ривок за зап’ястя. Я різко обернулася й зустріла його погляд. Темний. Холодний. Небезпечний.

Тимофій не сказав ні слова — просто потягнув мене на терасу. Його хватка була твердою, майже болючою, але я не пручалася.

Щойно ми опинилися там, він різко притис мене до стіни біля виходу, нависаючи зверху.

— Тобі не здається, що ти поводишся непрофесійно? — прошипів він, нахиляючись ближче.

— У якому сенсі? — Я звела брови, удаючи нерозуміння. — Що я зробила не так?

Його очі звузилися.

— Не прикидайся. Ти фліртувала з кожним чоловіком, який підходив до нас. А про партнера я взагалі мовчу… Ти буквально притискалася до нього.

Я хмикнула, відчуваючи, як у мені закипає злість.

— І що? Ми не на роботі, Тимофію. Ти мені не чоловік. Я можу робити, що хочу. Хочу — фліртую, хочу — притискаюся…

— Ти… — Його голос зірвався, і я побачила, як у темряві спалахнули його очі.

Я схрестила руки на грудях і вже хотіла просто піти, але він миттєво перехопив мої зап’ястя.

— Відпусти, — я спробувала вирватися, але він лише сильніше притиснув мене до стіни.

Його погляд затримався на моєму обличчі, сповзаючи вниз — на губи.

— Все, розмову закінчено, — прошипіла я, спробувавши відштовхнути його плечем.

Та замість цього він підняв мої руки й зафіксував їх над головою, втиснувши в холодний камінь стіни.

Я завмерла.

Його пальці зімкнулися на моїх зап’ястях, а друга рука ковзнула по моїй талії, утримуючи мене на місці.

Я навіть не встигла усвідомити, що відбувається, коли він різко нахилився й накрив мої губи поцілунком.

Пристрасним. Вимогливим.

Від неочікуваності я ахнула, і його язик миттєво скористався цим, проникаючи глибше.

Я рвонулася, намагаючись вирватися, але його хватка була залізною.

Його тіло щільно притиснуло мене до стіни, не залишаючи ні сантиметра простору між нами.

А потім…

Я здалася.

Я відпустила всю злість, усі заперечення — і відповіла йому.

Поцілунок перетворився на гарячу битву, на вихор почуттів, які я так довго в собі придушувала.

І, схоже, Тимофій теж.

Його губи рухалися з відчайдушною впевненістю, ніби він давно цього чекав. Від його поцілунку паморочилося в голові, а серце шалено калатало десь у горлі.

Мої руки були все ще зафіксовані над головою, а тіло зрадницьки горіло від його доторків. Його пальці сильніше стиснули мою талію, наче він боявся, що я знову спробую втекти.

Я розслабилася й дозволила собі зануритися в цей момент.

Відчувши це Тимофій нарешті відпустив мої зап’ястя і я опустила руки й спершу поклала їх йому на плечі, а потім обвила його шию, ще сильніше притискаючись до його тіла.

Він гаряче зітхнув у мої губи, а його рука, яка щойно тримала мої запʼястя , раптово спустилася на мою сідницю й стиснула її.

Від несподіваності я здригнулася, але не відсторонилася.

Його губи почали ковзати вниз по моїй шиї, залишаючи гарячі поцілунки. А потім…

Він злегка прикусив ніжну шкіру, відразу ж заспокоюючи місце укусу м’якими дотиками.

Я тихо застогнала. По тілу пробігли мурашки, ноги раптом стали ватяними.

Його пальці ніжно, але впевнено погладжували моє стегно, повільно піднімаючись вище.

— Ти зводиш мене з розуму, — прошепотів він між поцілунками. Його голос був низьким, хрипким, пронизаним голодом. — Як же я тебе хочу…

Його слова пронеслися крізь туман у моїй голові, і в ту ж мить мене ніби облили крижаною водою.

Раптом я згадала про його дівчину.

І той факт, що я зараз стою на терасі, притиснута до стіни, дозволяючи йому торкатися мене так, ніби я належу йому, говорив про те, що я нічим не краща від тої дівки з якою мені зраджував колишній. 

Я різко відштовхнула його, вдихаючи повітря на повні груди.

Тимофій застиг, важко дихаючи, з розгубленим і водночас роздратованим поглядом.

— Тимофію… — я ковтнула клубок у горлі. — У тебе є дівчина. Це… це неправильно.

Його щелепа напружилася.

— Дідько, Емі, я… — Він обірвав себе, провів рукою по обличчю, ніби намагаючись зібратися.

Але я не хотіла нічого слухати.

Я відштовхнулася від стіни й швидким кроком попрямувала до виходу.

Тимофій не спинив мене.

Як тільки я вийшла з будівлі, то майже побігла.

Побачивши таксі, я миттєво підняла руку, зупиняючи машину, й застрибнула всередину, навіть не озираючись.

Мені потрібно було якнайшвидше забратися звідси.

Інакше я зроблю ще одну помилку, яку вже точно не зможу виправити.

Любі, вам легких буднів і не забувайте про час для відпочинку.

Не забудьте підписатися, ставити лайки та додавати книгу до бібліотеки – так ви не пропустите оновлення та підтримаєте цю історію!

Дякую, що читаєте!

До зустрічі в нових розділах! ✨

Бережіть себе та своїх близьких🤍