Читати книгу - "Твоя перша остання брехня"

Усі, хто сидів у цій кімнаті, бачили привидів.

Шейн — одинак і має певні проблеми з емоціями, тож сповідальні бесіди не для нього. Він пересів у куток, дістав новий роман Анни Квіндлен і почав читати. Він дуже любив читати (хіба що за винятком читання дітям уголос, про що Майя дізналася нещодавно), міг засісти з книжкою всюди, навіть у вертольоті, де гвинти ревіли дуже голосно і здавалося, ніби звук іде просто зсередини мозку.

Урешті Майя підсіла до нього. По телевізору в них над головами показували третю чверть матчу між «New York Knicks» та «Brooklyn Nets». Шейн відклав книгу, щойно вона підійшла. Закинув довгі ноги на шкіряну отоманку й промовив:

— Круто.

— Що?

— Можна припустити, що ти вже готова все мені розповісти.

Майя не була готова. Вона хотіла захистити його. Як і завжди.

Однак Шейн не вдовольнився б такою відповіддю, було б нечесно і, можливо, навіть шкідливо залишити його ні з чим. Вона завагалася, чи сказати йому про зустріч із Корі Рудзинські в плоті і крові, проте й гадки не мала, як він відреагує. Швидше за все, розгнівається. До того ж Корі дуже чітко висловився:

«Жодних одноразових телефонів. Зв’яжемося лише в разі надзвичайної необхідності. Якщо я буду потрібен, подзвоніть у клуб, попросіть Лулу. Якщо мені будете потрібні ви, вам зателефонують із клубу й повісять слухавку. Це буде сигнал для того, щоб ви сюди повернулися. Але, Майє, якщо мене хоч трохи щось стривожить, я зникну. Можливо, назавжди. Тож краще нічого нікому не розповідайте».

Нічого не розповідати — наче непогана стратегія. Якщо вона щось зіпсує, Корі може зникнути. Вона не могла цим ризикувати.

Але був інший шлях для обходу.

Шейн дивився на неї і чекав. Він так міг цілу ніч.

— Що ти знаєш про Кірса? — спитала його Майя.

— Це той коп з відділу вбивств, який працює зі справою Джо?

Майя кивнула.

— Небагато. У нього хороша репутація, але не те, щоб ми сильно дружили з поліцією Нью-Йорка. А що?

— Пам’ятаєш сестру Джо, Керолайн?

— Так.

— Вона сказала, що родина платить Кірсу.

Шейн скривився.

— Що ти маєш на увазі — платить йому?

— До десяти тисяч, три виплати.

— За що?

Майя знизала плечима.

— Вона не знає.

Майя розповіла Шейну те, що Керолайн повідомила їй про платежі, про її пароль, про те, як сама Майя вирішила зачекати й не конфліктувати з Нілом чи Джудіт.

— Це якась маячня, — сказав Шейн. — Якого біса родина Джо даватиме хабарі Кірсу?

— Це ти мені скажи, — відповіла Майя.

Він трохи подумав.

— Ми обоє знаємо, що багатії дивні люди.

— Знаємо.

— Але платити Кірсу, сподіваючись, що він краще працюватиме, чи що? Щоб він зробив справу Джо пріоритетною? Вона вже така. Чи Буркетти думають, що копи потребують чайових?

— Не знаю, — сказала Майя, — але є ще дещо.

— Що саме?

— Керолайн каже, що родина почала платити Кірсу до того, як помер Джо.

— Маячня.

— Вона так вважає.

— Вона помиляється. Це просто не складається. Чому б це вони давали Кірсу гроші до вбивства?

І Майя знову сказала:

— Я не знаю.

— Як же вони могли передбачити, що Джо вб’ють і саме цей детектив розслідуватиме його справу? — Шейн похитав головою. — Знаєш, яка тут найімовірніша відповідь?

— Ні.

— Керолайн тебе розіграла.

Майя замислилася.

— Та ну, вся ця історія з підключенням до мережі у твоїй присутності, і раптом — бац! — пароль змінено? До біса переконливо, так?

— Справді, — погодилася Майя.

— Тож вона бреше. Хоча… стоп, проїхали.

— Що?

Шейн розвернувся до неї.

— Керолайн жінка дивакувата, так?

— Дивачка першокласна.

— То, може, вона і не бреше, — сказав Шейн, захоплений новою теорією. — Може, вона просто все це собі уявила. Сама подивися. Є першокласна дивачка. Її брата вбили. Ви всі зустрічаєтеся для обговорення його заповіту. Тоді воно скасовується через бюрократичний безлад, так?

— Не просто безлад, — сказала Майя. — Щось не так із довідкою про смерть.

— Ще краще. То це для неї стрес.

Майя спохмурніла.

— То вона вигадала, що дізналася про платежі копу з відділу вбивств?

— Цей варіант наразі не гірший за інші, — Шейн випрямився. — Майє?

Майя знала, що так буде.

— Припини це, будь ласка, — сказав він.

— Що припинити?

Шейн скривився.

— У мене животик болить, коли ти мені брешеш.

— Я тобі не брешу.

— Семантика. Що ти мені недоговорюєш?

Мабуть, усього забагато. І знову Майя завагалася, чи не розповісти йому більше, і знову рефлекторно виринуло бажання захистити його. Вона подумала, чи не повідомити хоч би про другий телефон, який приховувала Клер, але це привело б до Корі, а туди звертати Майя не хотіла. Про побачене на відео з прихованої камери вона йому теж не говорила, але і це могло почекати. Краще бути обережною. Завжди можна розказати якісь речі згодом, але вони ніколи не залишаться невідомими.

Шейн схилився до неї, переконавшись, що ніхто їх не почує, і тоді прошепотів:

— Куди ти поділа ту кулю?

— Облиш це.

— Я зробив тобі величезну послугу.

— А твої послуги, Шейне, завжди підвішені на мотузці?

Репліка повисла в тиші, як Майя і здогадувалася. Вона звернула тему назад до Керолайн.

— Ти сказав дещо цікаве про силу стресу для Керолайн, — сказала Майя.

Шейн чекав.

— Вона не лише про Джо говорила, а й про іншого свого брата.

— Ніла?

Майя похитала головою.

— Ендрю.

Шейн знову скривився.

— Чекай, це той, що випав із човна?

— Він не випадав.

— Що ти маєш на увазі?

Нарешті. Інформація, яку Майя сміливо могла йому довірити.

— Джо там був, разом із ним, на човні.

— Так, і що?

— Джо сказав мені, що це не був нещасний випадок. Він говорив, що Ендрю вчинив самогубство.

Шейн відхилився на спинку крісла.

— Отакої!

— Так.

— А родина знає?

Майя знизала плечима.

— Не думаю. Вони всі говорять про нещасний випадок.

— Але Керолайн учора порушила цю тему?

— Так.

— Чому? — спитав Шейн. — Ендрю Буркетт помер років зо двадцять тому, так?

— Це було доволі природно, — сказала Майя.

— Як це?

— Двоє братів. Як говорять, дуже близькі. Обоє трагічно помирають молодими.

Шейн кивнув, побачивши зв’язок.

— От тобі ще одна причина для того,