Читати книгу - "День відбуття"

Ананас лише частково втамував спрагу, оскільки був надто солодкий. Недогризок полетів на землю. Раніше Сергій ніколи б не дозволив собі такого, але зараз ситуація не дозволяла перейматися цим. Стеля коридору різко пішла на зниження, і через кілька кроків йому довелося вже згинатися, щоб увійти до невеличкої зали, у підлозі якої в кутку зяяла чорнотою майже кругла вузька діра. Гусяче Горло.

Він став навколішки і про всяк випадок озирнувся та прислухався. Раніше, скільки він не бував у печерах, навіть коли на якийсь час залишався сам, нічого подібного йому на думку не спадало. А тепер… Гайдукевич, Юлія і третій їхній супутник чогось боялися, інакше як пояснити спосіб їх пересування: спиною до глухої стіни, зі зброєю напоготові. Пригадалося і власне відчуття, ніби він тут не сам.

Скільки разів він проходив Гусяче Горло? Важко уявити. Вперше він почував себе напівзадавленим хробаком, затиснутим у кам’яні лещата, де важко не те щоб розвернутися, а навіть дихнути. Тепер же робив це автоматично, на одному подиху. Усі стіни та виступи вузького лазу були відшліфовані до блиску одягом спелеологів, і Сергій відчував блаженне задоволення, врізаючись у простір Горла, повертаючись за його ходом, наче живий штопор, давно вже навчившись не оббивати плечі та поперек об його виступи. Усе тривало кілька секунд. Це було досі. Тепер же він збирався робити це без будь-якого натхнення. Він ще раз озирнувся, зітхнув і, розвертаючись на ходу, руками вперед, з розгону пірнув головою у вузьку діру.

Те, що сталося за мить, викликало в нього справжній шок. Спочатку Сергій просто не зрозумів, що це таке. Каска на голові несподівано зустріла якусь перешкоду — щось знайоме, дуже характерне, а проте незрозуміле. Відчувалося, як вагою свого тіла він долає цю перешкоду, одночасно гальмуючи в ній. І раптом — холод! Обпікаючий холод стиснув лещатами голову, шию. Подих перехопило, очі заплющились інстинктивно. Це була крижана вода, і його тіло поступово занурювалося в неї. Майже одночасно каска відчула удар у щось важке. У щось таке, чого тут раніше не було. Він загальмував остаточно. Руки відчули попереду камінь, що з’явився у проході невідомо звідки.

Шляху вперед не існувало. Сергій спробував відштовхнутися від несподіваної перешкоди, але просунувся назад не більше, ніж на півметра. Він панічно мацав пальцями по стінках діри. Повітря! Ковток повітря! Але стінки попереду виявилися надто гладенькими, ноги, що стирчали догори, своєю вагою пхали його в глиб проходу, настільки вузького, що годі було думати, щоб знайти кращу точку опори. До того ж вихід з Гусячого Горла обов’язково вимагав повороту тіла навколо своєї осі, а навичок такої процедури у зворотному порядку він не мав — ще ніхто не проходив Гусяче Горло ногами вперед. Сергій з жахом відчув, що це неможливо! А крижана вода, давно заливши його вуха, ніс, потрапляла у глотку, примушуючи пирхати і ковтати її. Свідомість скував шалений відчай.

Не тямлячи, що робить, Сергій перестав упиратися в стінки і швидко під масою тіла опустився до самої перешкоди і, намацавши вже вдруге обома руками камінь, знову відштовхнувся що було сили, відчуваючи, як виштовхуються догори ноги. Все. Рух закінчився! Спробувавши зачепитися одночасно руками й ногами за якісь нерівності, він неймовірно напружився. Зараз він вдихне, і не повітря, а воду! Несподівано його гомілки відчули гострий край. Верхній отвір! Неймовірним зусиллям він зігнув ноги в колінах, і це просунуло його на якихось півметра догори. Пальці панічно відпихалися від гладких виступів, а по шиї вже стікала вода. Зануреною залишалася тільки голова! Невже він так і втопиться? Вивернувшись, що хробак, вигнувши набік шию, Сергій вдихнув повітря разом з залишками води. Його роздер страхітливий кашель, від якого, здавалося, порозриваються груди. І кожний поштовх кашлю пхав його тіло, яке, неймовірно викривившись, намагалося загальмуватися у цій дірі, донизу, до води. Нарешті, затримавши повітря, він таки знайшов якийсь виступ і відштовхнувся руками. Кінцівки, до сідниць, лягли на підлогу зали. Витягнувши одну за другою руки, він виліз з діри. І застиг на камінні. Тіло його здригалося від кашлю, потім він блюнув водою, якої, як виявилося, встигтаки добряче наковтатися. Кашель припинився.

Сергій лежав на камінні, аж поки не відчув, що мерзне. Тоді підвівся, роздягнувся до пояса і викрутив куртку та светр. Аби зігрітися, помахав руками. Щойно він мало не загинув удруге, причому тепер вже для цього бракувало зовсім небагато. Просто у вирішальну мить Фортуна знову опинилася на його боці.

Звідки ж взялася вода у Гусячому Горлі? Ще кілька годин тому її не було! А завали звідки? Землетрус! Очевидно, внаслідок землетрусу утворилася глибока тріщина десь поблизу від місця проходження підземних вод. У печерах були місця виходу підземних джерел, але там вода мала і свої стоки — розщілини, у яких зникала. Тепер же тріщина утворилася там, де такого стоку не існувало. Наскільки потужний потенціал вивільнився при цьому? Хай там як, вода заливатиме печери доти, доки не знайде якогось стоку. Сергій притулився спиною до стіни, дістав карту, намагаючись уявити вертикальну проекцію ділянки печер поблизу Гусячого Горла. Що вже залите?

Результат його не втішив. На тому кінці Горла вода мала залити залу, нехай не до стелі, але шляху до порятунку не було. Землетрус перекрив єдиний вихід з Західної сітки. Все. Він опинився у пастці. Як і Тализін з горе-туристами.

Він ішов швидко, припадаючи на травмовану ногу, намагаючись будь-що наздогнати групу до Ущелини. Інакшого вибору не було. Можна, звичайно, не витрачаючи сил, дочекатися їх і тут. Все одно вони повернуться сюди разом з Тализіним, оскільки без нього дороги не знайдуть. Але існувало кілька «проти». По-перше, тут не було місця, де можна надійно сховатися. А по-друге, повернутися вони могли вже у більшому складі — з Ринатом і вусатим Чмуриком. Могли ж ці двоє лишитися у Серці Диявола і там чекати на інших?

Група рухається повільно, зважаючи на якусь