Читати книгу - "Хрещений батько"

– Еге, я вже міркував над цим, і єдине, що спадає на думку, – Лука, – потвердив Сонні. – Я наказав, щоб він з’явився сюди, перш ніж буде поновлено всі його права в «родині». Можливо й таке, що Солоццо вже домовився з іншими «родинами» Нью-Йорка, і завтра нас повідомлять, що у війні вони стоятимуть проти нас. І що ми мусимо погодитися на Туркові умови. Чи так, Томе?

– Я думаю аналогічно, – погодився Том. – І ми не можемо виступити проти такої сили без вашого батька. Тільки він один здатний протистояти союзові всіх «родин». У нього в руках політичні зв’язки, що завжди були їм потрібні, і він скористається з цього під час переговорів, якщо тільки захоче їх вести.

Клеменца заявив трохи самовпевнено, як на керівника, чий найближчий помічник тільки-но зрадив його:

– Щодо охорони, то Солоццо ніколи не дістанеться цього будинку, босе, можеш не турбуватися.

Сонні якусь мить дивився на нього задумливо. Потім спитав у Тессіо:

– А як із лікарнею? Твої люди прикрили її?

Здавалося, вперше протягом наради Тессіо відчув твердий ґрунт під ногами:

– І зсередини, і зовні встановили цілодобове вартування. Поліція теж охороняє як слід. Детективи чергують біля палати, щоб розпочати допит старого. Це, звісно, маскарад. Донові ще й досі вливають розчин із ампул у вену, і він нічого не їсть, отже, поки що нема клопоту з кухнею, бо турки – мастаки отруювати. Тепер їм дона не дістатися аж ніяк.

Сонні відкинувся в кріслі назад.

– На мене вони не полюють, бо їм треба домовитися, їм потрібна вся машинерія «родини». – Він осміхнувся до Майкла. – Чи не ти часом у них на думці? Може, Солоццо розраховує схопити тебе й тримати десь як заручника, щоб диктувати свої умови?

«Плакало тепер побачення з Кей», – подумав Майкл сумно, Сонні не випустить його з будинку. Але Хейген нетерпляче заперечив:

– Ні, він давно б схопив Майкла, якби йому потрібен був заручник. Але всім відомо, що Майкл не бере участі в «родинній справі». Він у цій війні належить до цивільного населення, і якщо Солоццо захопить його, то від нього відступляться всі інші «родини» Нью-Йорка. Навіть Татталья будуть змушені допомагати в полюванні на нього. Ні, тут дуже проста річ. Завтра до нас прийде представник «родин» і заявить нам, що ми маємо вести бізнес із Турком. Ось чого він чекає. Це і є його козир у рукаві.

Майкл зітхнув із полегкістю:

– От і добре: мені сьогодні треба поїхати в місто, – сказав він.

– Нащо? – підозріло спитав Сонні.

Майкл усміхнувся:

– Заїду в лікарню, відвідаю старого, побачуся з мамою і Конні. Є й інші справи. – Як і дон, Майкл ніколи не говорив про свої справжні наміри, от і тепер не захотів сказати Сонні, що поїде на побачення з Кей Адамс. Він не мав причин приховувати, просто така вже в нього була звичка.

З кухні почувся якийсь голосний гомін. Клеменца вийшов подивитися, що там відбувається. Коли він повернувся, то ніс у руках панцерний жилет Луки Бразі. У жилет була загорнута велика мертва рибина.

Клеменца сухо пояснив:

– Турок почув про свого шпигуна Гатто.

– Тепер нам відома доля Луки Бразі, – так само сухо додав Тессіо.

Сонні запалив сигару й відсьорбнув віскі. Спантеличений Майкл запитав:

– А що означає ця дурна рибина?

Йому відповів консільйорі Хейген, ірландець:

– Риба означає, що Лука Бразі спочиває на океанському дні. Це стародавнє сицилійське послання.

Коли увечері Майкл Корлеоне поїхав до міста, у нього був пригнічений настрій. Він відчував, що мимоволі втягується в «родинне діло». І йому не хотілося, щоб Сонні використовував його навіть для телефонних відповідей. Його тривожила участь у родинних нарадах, бо з цього випливало, що Майклові цілком довіряють: його втаємничували навіть у плани вбивства. Тепер, ідучи до Кей, він відчував вину і перед нею. Бо він ніколи не говорив із нею цілком відверто про свою родину. Завжди розповідав трохи насмішкувато про якісь пригоди і про барвисті анекдотичні випадки, і в його зображенні люди «родини» були схожі не на себе, а на героїв пригодницьких кольорових фільмів. А тепер його батька тяжко поранили серед білого дня і старший брат готує низку вбивств, якщо називати речі своїми іменами. Але Майкл ніколи б не зміг викласти перед Кей усю правду. Він сказав їй, що замах на батька був швидше за все «випадковістю» і що всі неприємності вже позаду. Та вони, здається, лише починаються, хай йому біс. Сонні й Том досі ще не змогли вхопитися за цього Солоццо, все ще недооцінюють його, хоча Сонні не такий сліпий, щоб не бачити небезпеки. Майкл силкувався відгадати, який козир приховав Турок у своєму рукаві. Очевидно, що той виявився людиною рішучою, хитрою, розумною, з надзвичайною силою волі. Від нього треба було чекати неабиякої несподіванки. Але і Сонні з Томом, і Клеменца з Тессіо сходилися на тому, що в них усе передбачено. «Що ж, вони досвідченіші в цих справах, він у їхній війні «цивільний»», – пригнічено подумав Майкл. Якби його манили в сто разів почеснішими нагородами, ніж ті, що він заробив у Другій світовій війні, і то б він не поліз у цю бійку.

Така думка примусила його відчути вину за те, що у нього не було симпатії до батька. Його продірявили, як сито, і все ж Майкл чомусь краще за інших зрозумів Тома, коли той сказав, що замах учинено з ділових міркувань, а не з особистих. У такий спосіб батько розплачувався за владу, яку збирав протягом усього життя, за повагу, якої добився від усіх людей, що були навколо нього.

Майклові хотілося бути поза всім цим і жити своїм власним життям. Але він не міг віддалитися від сім’ї, поки не вщухне криза. Він мусив допомагати, навіть у своїй ролі «цивільного». Аж раптом доволі чітко він збагнув, що йому неприємна роль привілейованого спостерігача – людини, якій вибачають неучасть у війні з міркувань морального порядку. Ось чому слово «цивільний» весь час дратувало його.

Двоє хлопців Клеменци супроводили Майкла в місто й висадили його неподалік від готелю, наперед переконавшись, що за ними