Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Американська пастораль 📚 - Українською

Читати книгу - "Американська пастораль"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Американська пастораль" автора Філіп Рот. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 141
Перейти на сторінку:
Корови, дерева… Але ж у світі не тільки к-к-корови й дерева! Ще є люди! Люди зі справжніми болями. Чому ви не хочете бачити цього? Боїшся, що хтось затягне мене в ліжко? Так, цього боїшся? Не бійся вже, не залечу, не така я дурепа. Скажи, я хоч раз у житті поводилася безвідповідально?

— Ти порушила нашу домовленість. Її більше немає.

— Ми — не корпорація. І тут тобі не бізнес, тату. Домашній арешт. Щодня сидіти в цьому домі — однаково, що бути під домашнім арештом.

— Мені не подобається, що ти так поводишся.

— Помовч, тату! Мені от не подобається, як поводишся ти. І ніколи не п-п-подобалося.

Розмова про Нью-Йорк № 44. Наступна субота.

— На поїзд я тебе не повезу. Ти навіть із дому не вийдеш.

— І що ж ти зробиш? З-з-забарикадуєш мене всередині? Як ти збираєшся мене зупинити? Прив’яжеш до мого дитячого стільчика? То, значить, так ти обійдешся з рідною дочкою? Т-т-тримайте, бо впаду: батько погрожує мені фізичною силою!

— Яка фізична сила, що ти верзеш?!

— А як тоді ти втримаєш мене в домі? Я тобі не безсловесна мамина к-к-корівка! І не збираюся лишатись тут на віки вічні, чули, містере З-з-зосереджений, Зібраний і Завбачливий! Чого ти так боїшся? Чому ти боїшся людей? Чи ти не чув, що Нью-Йорк — один із найбільших центрів культури? Народ валить туди з усього світу, щоб набратися вражень. Тобі ж завжди хотілося, аби я мала свіжі враження. Чому б мені не їздити по них у Нью-Йорк? Усе краще, ніж к-к-киснути тут. От що тебе так злить, скажи! Що я дійду до чогось своїм розумом? Щось зрозумію раніше за тебе? Щось таке, що виходить за межі ретельно вивірених планів щодо сім’ї та щодо того, як усе повинно бути? Я сяду в отой чортів поїзд і поїду в місто, все! Мільйони чоловіків і жінок щодня це роблять, щоб потрапити на роботу. Зв’яжуся не з такими людьми? Чи, Боже борони, займу точку зору, якої не займає ніхто? Ти одружився з католичкою-ірландкою. Що думала твоя сім’я, коли ти лигався не з тими людьми? Вона вийшла з-з-заміж за єврея. Що думала її сім’я, коли вона зв’язалася не з тим? Чи я можу втнути щось набагато гірше? Скажімо, зв’яжуся з чорнявим — цього ти боїшся? Тату, я про це не думаю. Чому ти не думаєш про речі, справді варті уваги? Скажімо, про війну, а не про те, що твоя капець яка благополучна дівчинка сяде на поїзд і с-с-сама-одна поїде у в-в-велике місто?

Розмова про Нью-Йорк № 53.

— Ч-ч-чорт, ти так і не скажеш мені, яка така жахлива д-д-доля спіткає мене, якщо я сяду на той чортів п-п-поїзд до міста? У Нью-Йорку такі самі помешкання й такі самі дахи. Там також є замки, є двері. Замки — вони не тільки в Олд-Римроку, штат Нью-Джерсі. Ти коли-небудь про це думав, га, Сеймуре Левов-що-звучить-як-любов? Ти зараховуєш до п-п-поганого все, що ч-ч-чуже тобі. А ніколи не спадало на думку, що й посеред ч-ч-чужих речей трапляється щось д-д-добре? І що я, як твоя дочка, мушу мати певний інстинкт на потрібних людей у потрібному місці? Ти чомусь завжди впевнений, що я десь облажаюся. Якби ти хоч трохи мені довіряв, то міг би допустити, що я тусуюся з тими, з ким треба. Але ти мені не довіряєш, зовсім.

— Меррі, ти чудово знаєш, що я кажу. Ти зв’язалася з політичними радикалами.

— Радикалами!.. Вони радикали, б-б-бо не згодні з т-т-тобою.

— Ці люди — виразники екстремістських політичних ідей…

— Тату, сильні ідеї — єдине, з чим ти можеш чогось досягти.

— Але ж тобі тільки шістнадцять, вони значно старші за тебе, вони вже мудріші, ніж ти…

— Добре. То, може, я чогось від них навчуся. Екстремізм — це коли з-з-зрівнюють із землею маленьку країну заради перекручених уявлень про свободу. Це — екстремізм. Коли хлопцям вибухом відтинає і ноги, і яйця між ними, — ось де, тату, екстремізм. А проїхатися до Нью-Йорка автобусом або поїздом, пересидіти ніч у безпечній квартирі, яка й замикається, — покажи, де тут твій екстремізм? Я гадаю, нормально, коли люди намагаються провести ніч не просто неба. С-с-скажи мені, в чому тут екстремізм? Ти кажеш, війна — це п-п-погано? Ц-ц-це ж, тату, чистої води екстремізм! Екстремізм не в ідеях, а в тому, що дехто не байдужий аж так, що намагається щось поміняти. По-твоєму, це екстремізм, га? То це твої проблеми. А для когось спроба врятувати людські життя важить більше, ніж можливість здобути с-с-с-с-ступінь у Колумбійському універі, — це теж екстремізм? Ні, екстремізм — він не в цьому.

— Ти про Білла й Меліссу?

— Еге. Вона пішла з універу, бо знайшлись справи серйозніші за д-д-диплом. Спинити бійню для неї важливіше, ніж отримати клаптик паперу з написом «бакалавр мистецтв». І це ти називаєш екстремізмом? Ні, як на мене, екстремізм — це жити так, мов нічого не сталося, коли навколо всі як подуріли, коли людей експлуатують пачками, експлуатують усіх, а ти тільки й робиш, що з дня у день надягаєш костюмчик, краватку і йдеш на роботу. Ніби зовсім нічого не коїться. Оце — екстремізм. Ось вони, крайнощі — крайня тупість, як є.

Розмова про Нью-Йорк № 59.

— Хто вони?

— Вчилися в Колумбійському університеті. Потім кинули. Я тобі це все розповідала. Живуть у Морнінґсайд-Гейтс.

— Мені це нічого не каже, Меррі. Там наркотики, там бандюки, це небезпечне місто. Меррі, ти можеш так у щось вляпатися!.. Можеш навіть догратися, що зґвалтують.

— Б-б-бо я не слухалася свого татка?

— Меррі, я не жартую.

— Дівчат ґвалтують незалежно від того, слухають вони своїх тат чи не слухають. Часом тати й ґвалтують. Ґвалтівники теж мають д-д-діток. Ґвалтують — і від цього з’являються діти.

— Запроси Білла й Меліссу на вихідні до нас у гості.

— Ага, вони тільки про це і мріють!

— Послухай-но, може, ти у вересні до школи вже не йди? Походиш два роки на підготовчі курси перед коледжем. Може, і справді досить нам жити під одним дахом?

— Знову ці твої плани. Весь час стараєшся прокласти оптимальний курс.

— А що я маю робити? Не планувати? Я чоловік. У мене сім’я. Я батько. І я керую бізнесом.

— Керую б-б-бізнесом,

1 ... 37 38 39 ... 141
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Американська пастораль», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Американська пастораль"