Читати книгу - " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Рік 1460
Тронна зала Валахії.
Спадкоємець сидів на маленькому троні поруч із батьком, Марія сиділа з іншого боку від чоловіка, а Ілона поруч із нею.
—Що цього разу? -закотив очі Влад, бачачи як інші слуги розійшлися, і тільки один радник залишився, найменше йому хотілося слухати недолугі плітки.
—Вашого брата визнали спадкоємцем, в обхід вашому сину і всім іншим дітям, які можуть з'явитися в майбутньому, у нього найбільше прав о на престол, після вас звичайно.
—Що?! - вигукнув Влад і підвівся. Бідолаха, який повідомив йому про уе, відшарпнув назад. Марія глянула на чоловіка і взяла його за руку. Він повернув голову до неї.
—Заспокойся, це нічого не означає, на трон сяде той хто сильніший, і повір, це буде точно не твій брат, до того рано вибирати хто буде правити, при живому то князі. -збентежено намагалась заспокоїти чоловіка княгиня.
—Що накажете робити? - через хвилину запитав Велі, втрутившись в розмову.
— Нічого, просто не втручатися, рано чи пізно їм набридне, і вони заспокояться, адже вони чудово знають, граються з вогнем, - відповіла жінка.
—Мамо, що значить грати з вогнем? - Запитав 5-річний хлопчик.
Марія посміхнулася і повернула голову до нього.
—Означає, що краще не злити твого батька, для їхніх же життів небезпечно. Йди поки програй із сестрою, Ілоно, забери його.
—Так, матінка - ніжним голосом відповіла княжна.
За роки Ілона фактично не змінилася обличчям, ті ж самі риси, пронеслися крізь роки, фігура стала жіночнішою, а хода м'якше, як не як, їй тепер 11.
Дівчина взяла брата за руку і повела в дитячу.
Як тільки вони вийшли, Влад подивився на присутніх чоловіків і ті, вклонившись, вийшли.
—Я відчуваю себе погано. -сказала Марія, підвелась і відчула повне запаморочення. Світ став обертом, а ноги не держали. Сівши знову на трон, вона закрила очі.
—Знову? - подивився на її ноги, по яких стікала кров.
Вона відвела очі і заплакала, поклавши руку на живіт, де ще вранці був малюк.
—Ну тихіше, не думай про це, -обійняв її чоловік і акуратно підхопив на руки, поніс до спальні.
—Це я у всьому винна, не можу народити дитину.
—Ти не в чому не винна, -скащав тихим голосом він, а через хвилину уклавши її на подушки продовжив говорити, —Вартова!
У кімнату зайшов чоловік і вклонився.
— Поклич повитуху, і швидше.
—Як накажете - вклонився той і пішов, а через пару хвилин зайшла жінка, Влад вийшов на терасу, склавши руки за голову дивився в далечінь.
За півгодини ввійшов лікар.
—Як вона?
—Нажаль, вагітність була слабкою. Але княгиня здорова і впорядку.
— Це вже вкотре, що ви приховуєте, вона хвора, адже так?Не може здорова жінка викидати вже третю дитину.-гнівно пропалив він.
—Ми нічого не приховуємо... Можливо потрібно більше часу після пологів, як пам'ятаєте, ваша мама теж народила вас пізніше, з різницею в тринадцять років з старшою дитиною.
—Моя мати не могла завагітніти, відчуваєте різницю?
—Я розумію, мій князь, але нічого подіяти з цим не можу, вона здорова жінка в доброму тілі.
Він невдоволено зітхнув і махнув рукою, показуючи на двері, жінка вклонилася і пішла.
Марія лежала на ліжку, обіймаючи подушку, наповнену пір'ям. Влад сів поруч і обійняв її. Вона плакала йому в груди, а він намагався не показувати розчарування, яке вкотре бачив.
—Я не хотіла, щоб так сталось.
—Я знаю, моя чорноока, я знаю... -прошепотів їй на вухо він.
Цей вечір вони провели поряд одне з одним, просто обіймаючись, майже не розмовляючи.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги « Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En», після закриття браузера.