Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін., Ольга Сімбірцева 📚 - Українською

Читати книгу - "Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін., Ольга Сімбірцева"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін." автора Ольга Сімбірцева. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 93
Перейти на сторінку:

- Я завжди знаю, де ти. Навіть якщо будеш ховатися, я дізнаюся, де ти. Від мене неможливо сховатися.   

 Я повернула голову, глянувши на хлопця. Про що він говорить? Як це? Знайшов час жартувати.  

- Хтось кричав, що дівчата замкнулися в туалеті на нашому поверсі, і там щось відбувається, - швидко проговорив Мін. - Мені раптом чомусь здалося, що ти там. У мене не було часу думати. І я не помилився.  

 Я знову відвернулася від нього. Так би відразу й сказав.  

- Як думаєш, мене відрахують?  

- За що? За те, що тебе побили в туалеті?  

- Со Ран скаже, що я перша почала. А подружки її підтвердять. Мені ніхто не повірить.  

- Я тобі вірю.   

- Ти не директор і навіть не наш класний учитель.  

- Не переживай, Со Ран ще попросить у тебе при всіх вибачення.   

- У неї впливовий батько.   

- А в тебе є я.  

 Я знову обернулася до Міна.   

- Її батько мало приділяє їй уваги, - промовив хлопець. - Думаю, після сьогоднішнього випадку, йому необхідно буде зайнятися її вихованням.    

- Якщо чиїмось вихованням і займуться, то це моїм. Якщо тітка з дядьком дізнаються... Точніше, коли вони дізнаються. Їх обов'язково викличуть до школи.   

- Ти ні в чому не винна. Не думай про це.   

 Мін замовк, немов до чогось прислухаючись.  

- Побудь тут, - промовив він. - Нікуди не йди, поки я не повернуся.   

- Скоро урок почнеться.  

- Я повернуся раніше. І уроки зараз не найважливіше.   

 Він встав із ліжка і попрямував до виходу. Коли Мін виходив зі шкільної палати медпункту, я почула голос нашого класного вчителя Лі. Здається, Мін сказав учителю, що йому потрібно поговорити з ним. Більше я нічого не почула, тому що Джі Мін зачинив за собою двері.  

 Як і обіцяв, Мін повернувся перед початком уроку, коли велика перерва майже закінчилася. Він сказав, що виклику батьків Со Ран і мого опікуна не уникнути, але це не страшно. Я «потерпіла сторона». Питання про моє відрахування не буде вирішуватися. Со Ран не посміє збрехати. 

 Я мовчки слухала Джи Міна, розуміючи, що вдома мене все одно покарають. Але, якщо мене не відрахують, це можна буде пережити. І не таке переживала.  

 Виходити з медпункту зовсім не хотілося, але пропускати заняття не могла. Медсестра поцікавилася, як я почуваюся. Дізнавшись, що добре, відпустила мене.  

 Я зупинилася в коридорі.  

- Почекаємо, коли почнеться урок, - попросила у Джи Міна. 

 Мені так не хотілося йти крізь натовп учнів, що хитаються під час перерви в коридорах.  

 Мін чудово зрозумів мене. Він узяв мене за руку. Я зі страхом озирнулася на всі боки. Що, якщо хтось побачить?  Але біля медпункту нікого не було. 

 Джи Мін розвернув мене до себе обличчям. Я розгублено глянула на хлопця. 

- Не бійся, - промовив він. - Я з тобою. І тепер тебе ні на крок від себе не відпущу. 

 Спробувала забрати свою руку, але Мін міцно стиснув мою долоню у своїй так, що я здавлено скрикнула від болю. Мін злякався і відпустив.  

- Вибач, - промовив він, ледь не обхопивши моє обличчя долонями, але опустив руки, так і не доторкнувшись до мене. - Я завжди роблю тобі боляче.  

- Навіщо ти завжди так сильно хапаєш мене?   

- Я не можу... розрахувати силу, - промовив Мін. 

 Я здивовано глянула на нього. Це зізнання збивало з пантелику ще більше, ніж інші його дивні слова часом. Мін здавався пригніченим і засмученим. Та сила, яку я відчувала в ньому, вона не тільки внутрішня, вона в його руках, у його м'язах. Я раптом згадала, як двері в туалеті відлетіли, як Мін обійняв мене одного разу, мало не розчавивши. О так, він володіє неймовірною силою. Це може бути причиною його небажання тактильних контактів з іншими людьми.  

 Я несміливо потягнулася до його руки і доторкнулася до неї з тильного боку.   

- Ну, це не найстрашніше, - промовила тихо. - Я допоможу... тобі. Буду в певному сенсі динамометром.   

 Мін розгорнув свою долоню до моєї і знову взяв мене за руку.   

- Тоді не виривайся більше з моїх рук, поки я тебе сам не відпущу.  

 Він притиснув мою руку до себе, до свого живота, чим чимало збентежив мене. Я відчувала, як він дихає, забувши дихати сама.   

- Ні, - промовила, зібравшись із думками й силами. - Просто ти маєш мене відпускати, якщо я не захочу... Ну... Не завжди доречно триматися за руки.   

- Потрібно буде потренуватися.   

- М?  

- Ти сама сказала, що допоможеш. І, якщо не завжди доречно, і ти боїшся, що хтось може побачити, будемо робити це, коли нас ніхто не бачить.  

 Це прозвучало якось навіть насторожуюче. Але ж ідеться тільки про рукостискання?  

1 ... 37 38 39 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін., Ольга Сімбірцева», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін., Ольга Сімбірцева"