Читати книгу - "Покохай мене, Юлія Ройс"

Наступного ранку на кухні нікого не зустрічаю. Мама, певно, ще спить, а Тім так і не повернувся додому. 

Я їду в універ, готова до зустрічі з Марком, але коли бачу його на парковці – серце падає кудись вниз, а тоді різко піднімається вгору. Він один. Злати поряд немає. 

Як тільки залишаю салон свого автомобіля, він швидко до мене наближається. Не встигаю привітатися, а Марк притискає мене до дверей і накриває мої вуста своїми. 

Оце так! А як же конспірація? 

– Ти забув, що ми не можемо робити це на людях? – питаю, дивлячись йому в очі.

– Не забув, – цідить. – Просто хотів нагадати тобі, що ми разом. 

– Я пам’ятаю.

Марк відпускає мене і робить крок назад. Він роздратований, але мене це мало хвилює. Я теж не надто щаслива від того, що відбувається. 

– Ти сьогодні без Злати. Якось дивно, – не можу втриматися від шпильки в його адресу. 

– Ти теж без цього бовдура Оскара, – кривиться. – Інколи мені здається, що він до тебе прилип.

– Не ображай його, – дратуюсь. – Оскар хороший.

– Ти його захищаєш? – Марк злиться ще більше. – З якого це дива?

– Якщо ти не помітив, то я і про Злату нічого поганого не сказала, а ти одразу з поганими словами, – кажу. – Так не можна. Оскар – мій друг.

– Друг? – Марк фиркає. – А він сам знає про те, що ви просто друзі? 

– Марку, ти приїхав так рано, щоб посваритися, чи просто хотів побачити мене? – питаю сердито. Мені не подобається хід нашої розмови. Марк переходить межу, і мені це не подобається.

– Пробач, – зітхає і несподівано пригортає мене до себе. Це такі теплі і потрібні нам обом обійми, що я просто не можу його відштовхнути. – Я до біса сильно тебе ревную. 

Це так цікаво. Марк говорить про ревність, але жодного разу не сказав, що кохає. Інколи мені здається, що він – одна суцільна таємниця. І поки не наважиться розповісти мені щось про себе, ми так і будемо бігати одне від одного. 

– Ти кохаєш мене? – несподівано навіть для себе запитую. І дарма, бо Марк дуже сильно напружується, а тоді відпускає мене, наче я зробила йому боляче. 

– Теє… 

– Просто скажи – так чи ні, – тисну далі. – Бо я тебе кохаю. Хоча інколи мені здається, що це якась залежність. 

– Я… 

Від відповіді його рятує Тім. Його автомобіль з’являється на парковці, і Марк робить ще крок подалі від мене, ніби я заборонена зона. 

Серце стискається в грудях, і я зриваюсь з місця. Йду до універу, відчуваючи себе повною дурепою. 

Марк не зізнається, бо не кохає мене. Його почуття проявилися тоді, коли на горизонті з’явився Оскар. Поки я була сама і бігала за ним як собачка, Марк прекрасно себе відчував, а тут з’явився конкурент – і його перекосило. 

– Ти чого так несешся? – біля самої аудиторії мене наздоганяє Каріна. – Сталося щось? 

– Сталося, – зітхаю. – Я – повна дурепа.

– Ой, ми всі через це проходимо, – вона сміється, а я просто не можу залишатися осторонь і також усміхаюсь. 

Добре, що в мене є Каріна. Я хочу поділитися з нею усім, і планую зробити це після пар. 

На великій перерві йдемо до їдальні, і я вперто ігнорую погляд Марка, спрямований в мій бік. Він також здається незадоволеним, хоча Злата, що практично прилипла до його руки, всіляко намагається перевести його увагу на себе. 

– Ти через нього така? – питає Каріна, коли сідаємо за стіл.

– Через кого? – вдаю, що не розумію. Спеціально сідаю до Марка спиною, щоб не було бажання витріщатися. 

– Сама знаєш. В Марка зараз такий вираз обличчя, наче він збирається когось вбити, – хмикає. – Між вами двома щось відбувається? 

– Відбувається щось незрозуміле, – зітхаю. – Я потім тобі розкажу. До речі, Оскар зробив мені пропозицію. 

– Яку? – очі Каріни миттєво спалахують цікавістю. 

– Він хоче, щоб я полетіла з ним у Прагу, уявляєш? – питаю. – Це так дивно, але я не змогла відразу відмовити. 

– Так не відмовляй, – усміхається подруга. – Оскар хороший. Він тебе не скривдить. Погодишся – і проведеш чудові вихідні з ним. 

– Я обіцяла подумати, – кажу. – І, можливо, скажу йому “так”.

– Кому ти зібралася сказати “так”? – чую за спиною голос Тіма і напружуюсь. Цікаво, скільки він почув і чому Каріна не попередила, що мій брат наближається?