Читати книгу - "Академія трьох стихій , Ольга Іваненко"

- А ше вирішила накинутися на охоронця? - нагадав декан земляного факультету про нічні події.

- Я не хотіла його ображати, - сердилась я. - Та й, лише, засліпила його спалахом. Я боялася, що він мене зловить, та доведеться про все розповісти. Будь ласка, повірте мені. Райан мій друг. Я не бажаю йому шкоди.

- А що ти робила в пагорбі? - продовжував сипати питаннями містер Фрост.

Я прекрасно розуміла, про який саме пагорб йдеться. Розгубившись, я глянула на Алекса, який приклав палець до губ, натякаючи, що мені не варто про все говорити.

- Там було відкрито, - намагалася брехати складено. - Я думала там сховатися від охоронця та пошукати Райана. Але двері закрили, і я залишилася всередині. Там було дуже страшно. Тому я придумала ту історію, сподіваючись, що Ви не помітите мене, і я зможу вийти.

- Не змогла, - підсумував декан земляного факультету. - Що ж, колеги, ми все почули. Пропоную вийти та обговорити почуте.

Всі в палаті згідно загомоніли й залишили мене одну з Алексом.

Я ображено провела їх поглядом та глянула на засмученого професора Айризарда.

- Вони так і не відстібнули мене, - я поторсала наручниками. - Невже, вони не вірять, що я не завдавала шкоди тому, до кого найбільше прив'язана на цьому жахливому острові, де весь час відбувається цілковитий абсурд?

Алекс невдоволено покосився на мене й похитав головою.

Зрозуміти, що саме йому не сподобалося в моєї промові, я не могла, тому ще сильніше розлютилася.

- На вашому острові все неправильно, - продовжила я. - Судять, кого хочуть та як хочуть. Тут зовсім не діють людські закони, які століттями опрацьовувалися? Або це острів анархістів та беззаконня? Тебе теж засудили несправедливо. Чому так? Що з цим місцем не так?