Читати книгу - "Академія Мірравель. Проти вітру, Анна Потій"

— Випий, Айно, — я простягла їй чашку.

Ми з архімагесою Тірреною терпляче чекали, поки Айна вип'є чай і прийде до тями, щоб розповісти нам, що трапилося.

— Отже, люба, що сталося? — архімагеса Тіррена присіла поряд з Айною і взяла її руки до своїх. Зараз вона зовсім не була схожа на строгу ректорку, швидше, на турботливу бабусю. — Розкажи нам через що весь галас, — і, повернувшись до мене, додала: — А ти, Кетто, не стирчи посеред кімнати, сядь у крісло.

Я одразу присіла в крісло поруч з диваном, щоб архімагеса не вирішила мене раптом вигнати. Я хотіла почути всю історію просто зараз. Напевно, трапилося щось серйозне, раз Айна в такому стані.

— Моя сестра… Арейна… Ви ж пам'ятаєте її, архімагесо Тіррено?

— Звичайно. Здібна дівчинка. Вона, здається, у міському захисті тепер працює?

— Так, під керівництвом мого батька, — влізла я, але архімагеса погрозила мені пальцем і шикнула, щоб я не втручалася в розмову і я одразу ж принишкла.

— Вже не працює, — Айна шморгнула носом, але більше не плакала — мій заспокійливий чай добре подіяв. — Вона зі своїм загоном боролася з темними магами і вони її заразили. Вона пішла з темними.

Айна важко зітхнула. Я пересіла з крісла на диван і обняла її. Я намагалася бути спокійною, втішала її як могла, ось тільки всередині мене все стискалося від страху. Тато... А з ним що? Він в порядку? Адже він мав бути із загоном сестри Айни. Чи ні?

Я заспокоювала себе думкою, що якби з татом щось трапилося, мама одразу б мені повідомила. Значить, з ним все гаразд. Але я все одно хвилювалася. Мені хотілося запитати Айну, чи знає вона щось про мого батька, але питання здавалося недоречним. У неї горе, їй не до мого батька. Я просто потім забіжу до кімнати і подзвоню мамі. І все сама дізнаюся. Потрібно трохи терпіння.

— Таке трапляється, люба. Зараз війна, — архімагеса Тіррена взяла Айну за руку. — Головне, що Арейна жива. Зараження темною магією оборотне. Потрібно лише її зловити.

— Але ж це не просто…

— Не просто, але можливо. Не втрачай надію.

— Не буду, — Айна спробувала видавити посмішку.

— А чого твої одногрупники так галасували? Мені здалося чи хтось тебе кривдив?

— Вони бояться. Вважають мене заразною, мало не шпигункою темних. А я навіть не бачилася з сестрою після того, як її заразили! Чому так?..

— Ти сама відповіла на своє запитання, Айно. Вони бояться. А страх породжує тривожність, паніку, необдумані вчинки. Коли людина боїться, вона перестає раціонально мислити і піддається паніці, дозволяє страху зжерти її здоровий глузд. Нічого тут не вдієш. Сама знаєш, які забобони у людей щодо темних магів.

— І що мені тепер робити?

— Ігнорувати. Ти знаєш правду, я знаю правду. І навіть Кетта знає правду, — архімагеса хмикнула і трохи посміхнулася, дивлячись на мене. — Ось що головне. Нехай інші думають, що хочуть, але перед собою ти чиста і тільки це має значення. Якщо тебе почнуть ображати фізично, тоді доповідай мені. Я вживу заходів. А зі словесними нападками тобі доведеться впоратися самостійно. Адже ти доросла дівчина.

— Так, звичайно, дякую вам за підтримку, архімагесо Тіррено.

— От і чудово. Значить, розібралися з усім. Можеш сьогодні не ходити на заняття. Якщо треба додому сходити — сходи.

— Ні, мама сказала не приходити додому, бо сестра може на мене тепер полювати і тут мені безпечніше.

— Я з нею згодна. Тут я про тебе подбаю. А тепер можете бути вільними. Кетто, проведи Айну до її кімнати, а потім повертайся до занять. Тобі я відгулу не давала.

Я тільки пирхнула від її зауваження. Можна подумати, що я розраховувала на відгул! Я відвела Айну в її кімнату і збиралася все ж таки вирушити на заняття, але вона мене зупинила.

— Посидь зі мною трохи, Кетто. Ти все одно вже запізнилася на заняття по рунах.

Я залишилася з Айною в кімнаті і добрих півгодини ми сиділи мовчки, обіймаючись. Айні не потрібні були слова підтримки, їй потрібна була моя присутність, і я була з нею поруч стільки, скільки їй знадобилося. 

Дві пари, що залишилися на сьогодні, пройшли, немов у тумані. Я не прислухалася до того, що говорили викладачі, тільки машинально робила позначки у зошиті. Щойно заняття закінчилися я кулею полетіла до своєї кімнати і зв'язалася з мамою.

— З татом все гаразд? — випалила я питання, що хвилювало мене весь день, навіть не привітавшись.

— Так, не турбуйся, доню, — поспішила мене запевнити мама. — А ти що чула про напад на його людей?

— Так, там була сестра моєї подруги, Арейна Толені. Її темні забрали.

— Я не знаю імен тих, хто постраждав. Тато тільки сказав мені, що трьох обернули на темних, а четверо отримали поранення. Але з ними все буде гаразд, нічого серйозного.

— Тата не поранили?

— Коли тата ранили? — мама посміхнулася. — Він у нас спритний. Не хвилюйся, люба, з ним все добре.

— Гаразд, тепер я спокійна, — я видихнула з полегшенням. Тато справді рідко потрапляв у неприємності. Він чудовий бойовий маг. — Передавай йому привіт.

— Обов'язково. Бережи себе, Кетто!

— Ти теж, мамо.

Я опустилася на диван і заплющила очі. Тільки зараз я виявила, що мене всю трясло від хвилювання.

— Що трапилося? Чому ти за тата питала? — я почула за спиною голос Ніди, а за мить її рука лягла мені на плече.

Я розплющила очі і подивилася на подругу. Ніда виглядала стривоженою, здається, вона чула лише кінець розмови. Я розповіла їй про сестру Айни і з кожним моїм словом очі Ніди округлялися все більше. У них оселився жах. Вона так боялася темних, що не могла спокійно слухати історії про них.

— Вони підібралися зовсім близько, — Ніда мене обійняла, наче й не було вранці сварки. Вона швидко остигала, при всій своїй запальності та буркотливості Ніда не була образливою та злопам'ятною. — Вони забирають тих, кого ми знаємо. Це найстрашніше. Ти б краще менше спілкувалася з тією дівчиною. Раптом сестра за нею прийде і ти постраждаєш.