Читати книгу - "Майбутнє імперії, Серена Давидова"

— Рюно, я покину палац на два дні. Підготуй усе необхідне, — кинув я, проходячи повз секретаря.

Він мовчки кивнув, не ставив запитань. І правильно зробив. Я був не в тому стані, щоб щось пояснювати.

Я йшов швидко, майже не відчуваючи підлоги під ногами. У голові роїлися думки, сплутані й гнівні. Але крізь них, мов крізь туман, проступало одне спокійне, тепле відчуття. Образ.

Місце, де мене не зустрічають з погрозами, мовчазним осудом чи хитрою політикою. Де в очах — не підозра, а тепло. Посмішка — справжня, хоч і не завжди згодна з моїми рішеннями. Де навіть суперечки мають інший смак — не гіркий, а чесний.

Я не шукав там порад. Я шукав тишу. Людяність. Себе.

Туди я й прямував.