Читати книгу - "Чорний Янгол. Початок, Катя Губська"

Промінь ранкового сонця ковзнув по різьблених карнизах палацу, і Анна, щойно прокинувшись, вирушила до кімнати Катрін. Відчинивши двері, вона здивовано зупинилася на порозі. У кімнаті було порожньо.

— Дивно, де ж вона? — пробурмотіла принцеса.

— Вони пішли разом, — мовила з-за спини покоївка, що проходила повз.

Анна обернулася.

— Хто?

— Граф і графиня.

На обличчі принцеси з’явилася ніжна усмішка.

— Тепер зрозуміло, — сказала вона й, піднявши поділ легкої сукні, вирушила повідомити новину Франсуа.

— Милий, у Катрін із Шарлем, здається, все налагодилося! — озвалася вона, переступаючи поріг його кабінету.

— Йди до мене, мила! — лагідно покликав її чоловік.

— О! — вигукнула Анна, здригнувшись.

— Що таке?

Принцеса щасливо посміхнулася, поклавши руку на живіт.

— Твій спадкоємець уже такий буйний. У мене весь живіт зсередини в синяках.

Франсуа обійняв її, притискаючи до себе з турботою.

— Нічого, тобі трохи залишилося. Через два місяці ти станеш вільною — і тоді тебе не врятують ніякі умовляння, — усміхаючись, сказав він.

У цей момент до Лувру під’їхала карета. Через відчинене вікно долинуло тихе гуркотіння коліс і ритмічне тупотіння копит.

— Це, мабуть, вони, — мовила Анна, м’яко поцілувала Франсуа в щоку і вийшла з кімнати.

У коридорі її зустрів веселий сміх.

— Шарлю, заспокойся! — долинув дзвінкий голос Катрін.

У відповідь почувся невдоволений гарчливий звук, який змусив Анну засміятися. Вона швидко рушила вперед.

— Доброго ранку, божевільні закохані! — гукнула вона.

— Вітаю, Анно! Як твоя дитинка? — з усмішкою спитала Катрін.

Анна засяяла. Їй подобалося, коли хтось цікавився малюком, якого вона так чекала і яким пишалася.

— Воює, — відповіла вона.

— Значить, буде полководцем, — озвався Шарль, лагідно обіймаючи Катрін.

Анна відчула, що їм хочеться побути наодинці.

— Даруйте, але мені треба підійти до короля, — мовила вона і, ледь помітивши вдячний кивок подруги, пішла.

— Що робитимемо? — спитав Шарль, щойно вони залишилися вдвох.

— Після обіду проїдемося верхи, — запропонувала Катрін.

Шарль розсміявся.

— Ти — мій янголе, — сказав він і знову поцілував її.

Катрін м’яко відсторонилася.

— Ми побачимось під час обіду.

— Але я не проживу без тебе жодної хвилини!

— Раніше ж якось жив.

— Зараз відпускаю, але ввечері тобі не вдасться від мене втекти.

Дівчина посміхнулась, ніжно поцілувала чоловіка і зникла у своїй кімнаті. Невдовзі туди зайшов слуга й передав лист.

Капітане!
Терміново повертайся на судно! Пірати нікуди не хочуть без тебе. Говорять, що раптом щось може статися, а їх не буде поруч. Отже, ми чекаємо тебе в Західній бухті! Повертайся швидше!

Джек.

Катрін усміхнулася. Поглянувши на годинник, вона переодягнулася до обіду й спустилася в залу. Повітря наповнювалося ароматами свіжої зелені, запечених овочів і запашного вина.

— Добрий день, Ваша Високосте, — зробивши витончений реверанс, мовила вона.

— Добрий день, графине, — відповів Франсуа, підвівшись з гідністю.

Шарль, не зводячи з неї погляду, мовчки відсунув їй стілець і допоміг сісти.

— Дякую, пане, — тихо прошепотіла вона.

— Ти прекрасна, — шепнув їй на вухо.

Анна й Франсуа ледь стримували усмішки. Барон де Нуї, що сидів поруч, нахмурився.

Першими подали закуски. У повітрі панувала урочиста тиша, поки Катрін не промовила:

— Панове, мені надійшов лист від помічника. Мене терміново викликають на «Арес».

Барон де Нуї негайно відреагував:

— Взагалі-то, я не думаю, що бути піратом — справа жінки.

— А що тоді жіноча справа? — голос Катрін став твердішим. — Сидіти вдома, ходити на прийоми і няньчити маленьких дітей? Ваша Ясновельможносте, це не для мене.

Гаспар де Нуї всміхнувся зневажливо.

— Жіноча логіка! Ви створені для того, щоб служити нам — чоловікам!

Катрін здивовано підвела брови. Вона не чекала від барона, з яким напередодні мала приємну бесіду, подібної грубості.

Анна не змовчала.

— Бароне, я з вами не згодна. Якби не було нас, ви б не могли задовольнити свої бажання. Та й зрештою, ви ж народилися з лона жінки.

— Ваша Високосте, не про це мова, — сухо відповів барон. — Я маю на увазі, що графиня де Арсен не повинна знову плавати по океану. Якщо у її помічника проблеми, хай вирішує сам.

— Доки я вирішую, що мені робити і куди йти! — Катрін піднялася з-за столу. - Даруйте, але в мене зник апетит. А вам, бароне, раджу надалі тримати свій язик за зубами — інакше його можуть вкоротити!

Гаспар схопився, але Шарль грізно мовив:

— Сядьте, де Нуї!

Катрін кивнула Анні й пішла з зали. Шарль уже збирався рушити за нею, та барон кинув фразу:

— І що ж у цій дикій жінці такого, що зачаровує всіх чоловіків?

— Ця дика жінка — моя дружина! І я не дозволю так про неї говорити! — з гнівом вигукнув Шарль. - Я викликаю вас на дуель, пане! — продовжив де Борро. — Ви образили жінку!

— Ця жінка — небезпечний пірат, і її місце в Бастилії. Але я приймаю виклик.

Анна зблідла, Франсуа схопив її за руку.

— Швидше йди за Катрін. Може, вона зупинить це! Я не хочу, щоб слухи про цю дуель дійшла до мого батька!

Принцеса побігла до подруги. У кімнаті Катрін поспіхом перевдягалася — сукня вже лежала на підлозі, а вона натягувала штани й сорочку Чорного Янгола.

— Подруго, допоможи! Вони в саду! — закричала Анна.

— Що?! Хто?! Шарль? — Катрін схопила капелюх і шпагу й кинулася вниз.

У саду лунали дзвінкі удари леза об лезо. Вона стала між дуелянтами, не боячись потрапити під удар.