Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Заборонена кімната 📚 - Українською

Читати книгу - "Заборонена кімната"

529
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Заборонена кімната" автора Фред Унгер. Жанр книги: 💙 Детективи / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 78
Перейти на сторінку:

Поллі злякано здригнулася.

— Боже мій! — прошепотіла вона. — Що трапилось?

— Гюнтер! — заревів я. — Якщо ти негайно…

Баум кахикнув і потер руки.

— На жаль, я змушений оглянути вашу квартиру, панно Уден. Тільки прошу…

— Просити ти можеш! — запально промовив я. — Мабуть, маєш ордер на обшук?

Баум байдуже глянув на мене.

— Ордера нема. Мені здається, що він не потрібний.

— Що тобі здається, — відрізав я, — то твоя справа. Дуже співчуваю. На добраніч!

Я узяв Поллі під руку, щоб відвести додому. Та Баум зробив своєму супутникові майже непомітний знак, і той схопив мене за руку.

— Облиште! — швидко сказав я. — Бо не відповідатиму за себе!

Баум кахикнув. Він дуже задоволений: це видно навіть у темряві. Фізіономія виблискує, наче надута повітряна кулька.

— Мушу тобі нагадати, пане доктор, що в певних випадках обшук дозволений і без ордера.

— Ану покажи кримінальний кодекс, — пробурчав я. — Невже ти хочеш сказати, що збираєшся шукати в квартирі панни Уден злочинця, який втік?

— Саме так.

— Ти збожеволів! — вигукнув я.

Баум торжествував.

— Годину тому обвинувачений Уден утік із слідчої в'язниці. Ми гадаємо, що він переховується у власній квартирі.

— Ні, — промовила Поллі тихо, — ні, ні, ні…

Це був голос переляканої дитини. Я підвів голову і глянув на вікна. Темно.

— Я протестую! — вигукнула Поллі. — Вам не можна в квартиру…

Баум подивився на мене нудним вичікуючим поглядом.

— Марно, — сказав я Поллі. — Ми не повинні пручатися. Баум має право і знає про це.

Раптом звідкись виринув водій таксі, запитливо подивився на мене.

— Можете їхати…

Він попрощався і пішов до машини. Баум, саркастично стиснувши губи, дивився йому навздогін.

— Ходімо і ми, — сказав він. — Дозвольте, я піду першим.

Я відчув, як Поллі тремтить.

— А коли він там? — шепнула мені на вухо.

— Та ні, — прошепотів я у відповідь. — Помітив би поліцейську машину.

Поллі відімкнула двері, намагаючись наробити якнайбільше галасу. Баум не протестував. Дівчина негайно ввімкнула світло, глянула навколо, — все, здавалося, на місці. Вона швидко підійшла до кімнатних дверей, постукала кулаком.

— Ганнібале! Поліція! Відчини, будь ласка!

Баум, самовдоволено всміхаючись, дозволяв їй робити все, що заманеться. Його супутник теж поводився мирно.

У замку повернувся ключ — і на порозі з'явився заспаний парубійко у нічній сорочці. Він сердито випнув уперед підборіддя і промовив кілька теплих слів на адресу поліції. Те, що він сказав, відповідало моментові, але роздратувало поліцейських. Баум став уїдливим, його поплічник зажадав парубійкових документів. І я мав нагоду довідатися, що парубійка кличуть Ганнібал Максиміліан Цезар Шульце, що він студент філологічного факультету і вже три роки Уденів квартирант. Супутник Баума все це ретельно занотував, потім наказав Поллі показати інші кімнати. Дівчина йшла попереду — такий собі нашорошений їжачок. Та не видно було нічого, що свідчило б про перебування старого Удена.

Баум і його напарник провели обшук абияк: не відчинили жодної шафи, балкон теж їх не зацікавив. І я збагнув, що до чого.

— Відомо вже, хто його викрав? — спитав я Баума.

— Зовсім ні. Бачили лише автобус «фольксваген». Та чи має він якесь відношення до справи… — здвигнув він плечима.

— «Фольксваген!» — здригнувся я. — О котрій годині?

— Десь близько першої. В ньому було двоє.

Жахливе припущення переросло в упевненість. Я враз зрозумів усе. Уден не втік, його вкрали. А це означає… Перелякано глянув на Поллі. Побачив, що вона теж зрозуміла, бо смертельно зблідла.

— Тато! — скрикнула. І замовкла.

Баум прикидався байдужим.

— Гм, — пробурмотів він, — не можу збагнути, як чиновник…

— Що ти годен зрозуміти? — гнівно вигукнув я.

І розповів усю історію, що почалася минулої суботи на Другій Північній і закінчилася червонопиким, котрий нокаутував мене ударом у підборіддя. Баум кілька разів намагався мене перервати, та зрештою облишив ті спроби. Його супутник тримав у руках маленький блокнотик, бавився ним і ввічливо слухав. Іноді поглядав на Поллі. Обличчя в неї трохи порожевіло, але вигляд вона мала жалюгідний.

— Так, багато ти тут набалакав, — сказав Баум, коли я скінчив. Здавалось, він анітрохи не здивувався. — Ліпше було б, якби прийшов до нас раніше. Після того, коли все скоїться, завжди доводиться вислуховувати всякі дивні історії. — Він зітхнув. — Але ми все одно перевіримо, і ти ще почуєш про нас.

Поліцейський сховав блокнота. Попрощалися. Я провів їх до дверей, Поллі залишилась у кімнаті.

— Я б тобі порадив, — сказав мені Баум, — тримати язика за зубами. «Хуке і Шпетверт» — мільйонери. Якщо вони доведуть своє алібі, вскочиш у халепу. Наклеп і таке інше…

Він відвернувся і почав уважно роздивлятися шпалери. Його супутник прошепотів мені на вухо:

— Старий Шпетверт на «ти» з половиною правління християнсько-демократичної партії. — І голосно: — Ну, бувайте!

Баум втратив цікавість до шпалерів, вони пішли. Я замкнув двері.

Поллі сперлася на підвіконня, вчепилася пальцем у гардину. Я погасив світло, теж підійшов до вікна і подивився униз, на вулицю. За мить з під'їзду вийшли Баум з супутником. Сміялися. Сміючись, посідали в «мерседес». Загув мотор. Я дивився вслід машині доти, доки стоп-сигнали не зникли в темряві.

Поллі притисла лоб до шибки. Очі її мерехтіли. То була вода, а не лід.

1 ... 37 38 39 ... 78
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заборонена кімната», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Заборонена кімната"