Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Мауглі 📚 - Українською

Читати книгу - "Мауглі"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мауглі" автора Редьярд Джозеф Кіплінг. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 69
Перейти на сторінку:
зазирнеш сюди, то побачиш, що залишиться від цього села…

Вони вийшли з хатини й рушили дорогою в Джунглі. Мати Вовчиця одразу вистрибнула зі своєї засідки й підбігла до Мауглі.

— Біжи за ними, — сказав їй хлопчик. — Слідкуй за тим, щоб усі Джунглі знали: їх ніхто не повинен чіпати. Можеш, коли потрібно, перемовлятися зі своїми. А я хочу поговорити з Багірою.

Раптом почулося пронизливе виття, яке то підсилювалося, то ставало тихішим. І Мауглі побачив, як чоловік Мессуа відразу зупинився, мабуть, думаючи повернутися й тікати назад.

— Ідіть, не бійтеся! — крикнув весело Мауглі. — Адже я казав, що вам доведеться почути спів. Він супроводжуватиме вас аж до Ханівари. Це голос Джунглів, який охоронятиме вас.

Мессуа потягла чоловіка вперед, і вони скоро зникли в темряві ночі, разом із Матір’ю Вовчицею, яка пішла назирцем за ними.

IV

Щойно вони зникли з-перед очей, як біля ніг Мауглі виросла Багіра. Вона була збуджена і тремтіла від задоволення, яке отримала: зазвичай вночі всі звірі Джунглів живуть інакшим, сповненим дикої принадності життям.

— Я розсердилася на твоїх братів, — сказала вона, муркаючи.

— За що? Хіба вони співали недостатньо приємно для Бульдео? — запитав Мауглі.

— Навпаки, саме за те, що вони співали занадто добре. Вони своїми піснями довели мене до того, що я забула гордість і сама почала зі співом кружляти Джунглями, наче навесні. Ось до чого я дійшла, присягаюся тобі зламаними ґратами, які дали мені свободу. Хіба ти не чув нашого співу?

— У мене в цей час були інші турботи. Запитай краще Бульдео, як йому сподобався твій спів. А чи не знаєш раптом, де тепер мої четверо братів? Мені потрібно, щоб жодна людина не вийшла за ворота села аж до світанку.

— Навіщо тобі четверо? — спитала Багіра, переступаючи з лапи на лапу, блискаючи очима й муркаючи голосніше, ніж звичайно. — Я одна можу чудово замінити всіх чотирьох, Маленький Брате. Ти, певно, вирішив когось убити нарешті? Цей нічний спів, всі ці люди, що видираються вгору по гілках дерев, звели мене з розуму і зробили здатною на все. Ну що таке ця людина, щоб її жаліти?! Темношкірий голий черв’як, який порпається в землі; без зубів, без волосся, жує корінці! Увесь день я ходила сьогодні назирцем за ним, ганяючи його серед білого дня. Я переслідувала його, наче якусь лань, як вовки ганяють оленя. Так, я Багіра! Багіра! Як танцюю я інколи з моєю тінню, так сьогодні я танцювала з цими людьми! Милуйся мною!

Величезна чорна пантера стрибала, як стрибають кошенята, ганяючись за зів’ялим листком, який тріпоче над їхньою головою. Вона розтинала ударами лап повітря, яке свистіло від її змахів; падала на землю і злітала знову вгору, весь час то м’яко муркочучи, то рикаючи й пихкаючи, як паровий котел.

— Я Багіра — Багіра Джунглів, Багіра ночі. В мені моя сила! Хто витримає мій удар?

Що таке переді мною ти, людське дитинча? Одним ударом лапи я розчавлю твою голову, як чавлю влітку жаб, які трапляються мені на дорозі!

— Ну, що ж, удар! — сказав Мауглі мовою людей, а не мовою Джунглів.

І людське слово одразу зупинило Багіру. Вона затремтіла, впала на задні лапи, і голова її опинилася якраз навпроти голови хлопчика. Мауглі поглянув на пантеру і продовжував дивитися вперто, не зводячи очей, як дивився інколи на вовченят, коли ті не хотіли його слухатися. Мауглі дивився в її сяючі зелені очі, доки в них не згасло це дике сяйво, як гасне світло маяка, що кидає свій промінь серед моря. Не витримала Багіра погляду Мауглі, блиск її очей потьмянів, голова опустилася нижче, і раптом її червоний шорсткий язик торкнувся ноги хлопчика.

— Ех, Багіро! — вимовив Мауглі, плескаючи рукою по шиї і спині пантери. — Заспокойся, заспокойся! Це не твоя провина, це все ніч.

— Так, правда, це все від нічних пахощів, — сказала Багіра смиренним голосом. — Це нічне повітря запаморочило мені голову. Але як ти дізнався?

Справді, повітря навколо індійського села завжди сповнене різних запахів. А на мешканців Джунглів, які мало не всі свої враження отримують через нюх, запахи діють так само збудливо, як музика чи наркотики — на людей.

Мауглі ще погладив пантеру, і вона вляглася біля нього, наче кішка біля вогню — вона підібрала під себе лапи й напівзаплющила очі.

— Тебе не зрозуміти: то ти наш, із Джунглів, то не наш, — промовила пантера після короткої паузи. — А я лише чорна пантера. Та я люблю тебе, Маленький Брате.

— А вони щось надто довго не можуть наговоритися там під своїм деревом, — сказав Мауглі, не відповідаючи на останнє зауваження Багіри. — Певно, Бульдео має що розповісти. Але скоро, мабуть, вони підуть по чоловіка й жінку, яких замкнули в пастку, щоб спалити їх. І раптом побачать, що пастка порожня! Ха-ха-ха!

— Послухай, — сказала Багіра. — Я тепер уже зовсім заспокоїлася, і мені спало на думку ось що. А якби вони в пастці знайшли мене? Адже тоді навряд чи хтось із них наважився б висунути носа з хатини. Мені не вперше сидіти в клітці. Але я не думаю, щоб людям вистачило сміливості підійти до мене і спробувати зв’язати мотузками.

— Дивися ж тільки, будь обережна, — сказав Мауглі й засміявся. У нього, здається, почався напад веселощів. Чорна пантера тим часом прослизнула всередину хатини.

— Фі! — фиркнула вона. — Як тут смердить людиною! А в них така ж постіль, яка була в мене у звіринці в Одейпурі. Ну, от я і вляглася. — І Мауглі почув, як ліжко затріщало під пантерою. — От здивуються вони, коли побачать, яка дичина потрапила в пастку! Підійди до мене, Маленький Брате, і сідай поруч; ми разом заспіваємо їм «щасливого полювання»!

1 ... 37 38 39 ... 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мауглі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мауглі"