Читати книгу - "Самоцвіт семи зірок, Брем Стокер"

Наступного тижня я вирушив у Єгипет й ніде не зупинявся, поки знову не опинився у гробниці. Я знайшов декого з наших старих провідників, тож підтримка була мені забезпечена. Стан країни дуже змінився за шістнадцять років: більше не було потреби в охороні чи озброєних людях. Я сам заліз на скелю. Це було нескладно, бо в цьому кліматі драбини добре збереглися. Було помітно, що за минулі роки в гробниці побували відвідувачі, і моє серце здригнулось від думки, що хтось із них міг випадково знайти потаємну схованку. Було б справді гірко виявити, що мене випередили і що вся моя мандрівка була даремна.

Мої неприємні передчуття підтвердились, коли я запалив смолоскипи і пройшов уздовж семигранних колон до верхньої камери гробниці. І побачив відкритий сердаб: він був порожній.

А під ним лежав мрець в арабському вбранні; він зчорнів і геть висох. Я дослідив стіни, щоб перевірити, чи здогадка Трелоні була правильна, і виявив, що в усіх зображеннях зірок Ківш указує на місце по ліву руку, тобто на південь від сердаба, де була викарбувана золота зоря.

Я натиснув на неї — і вона піддалася. Потім я натиснув двома руками на сім зірок, щось клацнуло, і до сердаба метнулася якась залізна лялька. Вона була схожа на похмурого сторожа, якого, за словами арабського історика Ібн Абд Алокіна, будівничий пірамід фараон Саурід Ібн Салук помістив у Західну піраміду, щоб той охороняв його скарби: «Мармурова постать зі списом в руці та змією навколо голови. Коли хтось наближався, змія кусала його і знову поверталася на місце».

Я добре розумів, що така фігура стояла тут не для краси і мати з нею справу — теж не жарти. Підтвердженням цьому був мертвий араб біля моїх ніг. Тому я знову дослідив стіну вздовж і побачив на ній сліди від удару молотом. То ось що сталося: розкрадач гробниць спробував знайти сердаб, і лялька вбила його.

Взявши якусь палицю, я відійшов назад і натиснув на зірку. Сердаб відчинився, лялька вискочила з нього, вдарила списом, тоді піднялася і зникла.

Я вирішив, що тепер зможу безпечно натиснути на сім зірок, що і зробив. Знову камінь відкотився назад, «скарбничий» метнувся і зник у своїй засідці.

Я декілька разів повторив обидва експерименти: завжди з однаковим результатом. Мені хотілося дослідити механізм фігури, та без інструментів це було неможливо.

Вам, мабуть, не відомо, що майже завжди вхід у сердаб дуже вузький, часом і руки не просунеш. Про цей сердаб я взнав дві речі. По-перше, світильники, якщо вони взагалі там були, не могли бути великого розміру; по-друге, вони якимось чином повинні бути пов’язані з Хатор. Її символ — яструб у квадраті, верхній правий кут якого утворює менший квадрат, — був вирізаний на внутрішньому боці стіни і зафарбований у яскраво-червоний колір, як і написи на обеліску. Хатор — це богиня, яка у єгипетській міфології відповідає грецькій Венері, адже вона уособлює красу і задоволення. Щоправда, у єгиптян кожен бог має багато форм, і в багатьох Хатор має стосунок до відродження. Якщо існує сім форм чи то втілень богині, то чому б їм не відповідати сімом світильникам! В існуванні світильників я був певен.

Перший розкрадач гробниць знайшов свою смерть, другий викрав світильники. Перша спроба була скоєна багато років тому, це підтверджував стан тіла. Коли сталася друга, я не мав і гадки. Можливо, це було зовсім давно, а можливо, й недавно. Що ж! То тяжчими будуть мої пошуки, але шукати все одно потрібно!

Це було майже три роки тому, увесь цей час я, ніби герой «Тисячі й однієї ночі», шукав старовинні світильники — не для того щоб обміняти їх на нові, а для того, щоб купити. Я не насмілювався казати, що саме розшукую, чи навіть пробувати описати, бо це зруйнувало б мої плани.

Про ті розчарування, які я пережив, можна було б написати цілу книжку, але я не здавався. Аж місяців зо два потому один старий гендляр у Мосулі показав мені один зі світильників, які я шукав. Не знаю, як мені вдалося стримати свої почуття, та я добре знав, як треба торгуватися. Я захотів побачити увесь його товар, і врешті він виставив усі сім світильників. На кожному з них була характерна позначка і символ однієї з форм Хатор. Гадаю, я страшенно вразив його, коли майже дочиста скупив його крамницю. Врешті він аж плакав, кажучи, що я його розорив, бо тепер він не мав чим торгувати. Він рвав би на собі чуприну, якби дізнався, яку суму я був готовий заплатити за світильники, які, мабуть, сам він цінував невисоко.

Поспішаючи додому, я спродав більшу частину його товару. Щоб не викликати підозри, я не наважився подарувати їх чи навіть «загубити». Мій багаж був надто цінний, щоб ризикувати. Я приїхав до Лондона, маючи з собою лише світильники, декілька дрібничок і сувої папірусу.

Тепер, містере Росс, ви знаєте все, що знаю я, і вам вирішувати, що з цієї історії розповісти міс Трелоні.

Коли містер Корбек закінчив, дзвінкий молодий голос позаду нас промовив:

— Міс Трелоні? А вона тут!

Ми вражено озирнулися. Біля дверей стояла міс Трелоні.

Розділ XIII

Пробудження з трансу

— Про що ви розмовляли тут, містере Росс? — запитала вона. — Гадаю, містер Корбек розповідав про свої