Читати книгу - "Замiж за старого, Мері Лі"

Оля розуміла, що щодо останнього батько правий. Але як з усім іншим бути? Що ж, принаймні залишалося ще питання, на яке вона повинна дізнатися відповідь.

- У контракті більше нічого підозрілого не виявила. - Оля подивилася уважно на тата, намагаючись визначити його емоції. - Все-таки, що ти Дімі пообіцяв взамін бізнесу?

- Можу запевнити, що його матеріальні блага не цікавлять. - Знизав плечима Анатолій Павлович. Здається, це правда. - Йому потрібна ти. Він говорив про детективів, які спостерігали за тобою. Я здивувався такому підходу, але не став розпитувати. Мабуть, Діма вирішив акуратно підійти до справи. Потім, як я зрозумів, він збирався доглядати за тобою. Але я втомився чекати, коли ви возз'єднаєтеся і спробував прискорити процес. Ну, трохи перестарався.

Отже, що ми маємо. Батько знайомий давно з Дімою, і хотів, щоб той керував компанією. Для простоти вирішив з ним поріднитися за допомогою власної дочки. Але все пішло не за планом. У першу зустріч Олю Діма не зацікавив. За заявою самого нареченого, дівчина йому сподобалася, але відразу ж до неї кидатися в ноги не збирався. Анатолій Павлович став "рекламувати" дочку, сподіваючись, що Діма до неї придивиться. Той перебував у нерішучості, але все ж найняв детективів для кращого розуміння, що за фрукт його передбачувана наречена.

Поки Діма возився зі своїм сищиками, Анатолій Павлович лопнув від нетерпіння. Ну, а, як же, треба ж свою улюблену компанію прилаштувати. Спочатку розповів байку, що Діму вразила краса Олі. Хотів потішити її самолюбство? Не вийшло. Спробував викликати у дочки почуття обов'язку перед сім'єю-вийди-но заміж і врятуй батьківський бізнес. Не прокотило. У хід пішли радикальні заходи. Замість того, щоб Олю і Дмитра представити один одному, його понесло не в той степ. Батько дівчини понадіявся налякати, зломити волю боязкої дочки. Зазвичай спрацьовувало. Але знову-таки не вийшло. Вона навіть саму себе здивувала, втікши з дому.

Через Анатолія Павловича Оля негативно поставилася до Дімі, хоч той був зовсім ні до чого. У підсумку батько сам себе переграв. Хто знає, можливо, відносини цієї пари склалися б інакше, якби не татові хитросплетіння.

- Вибачте, що втручаюся... - невпевнено почав Віктор Степанович, чия голова просунулася в прочинені двері. Його очікування в коридорі затягнулося. Він подумав, що про нього зовсім забули. - Але можливо що-небудь вирішимо з контрактом? Мені потрібен від вас відповідь, Ольга Анатоліївна.

Оля ще раз пробіглася очима по папірцях. Що ж, нічого жахливого в шлюбі з Дімою не буде. Адже так? Вона нічого не втрачає. Він їй здається хорошим і порядною людиною. А після визнання Папи, його репутація перед нею значно покращилася. Може бути, з ним вона знайде щастя. Діма обіцяв не утримувати її в золотій клітці, як у свою чергу робив батько щодо дружини.

- Мене влаштовують всі умови. - Коротко відповіла Оля, простягнувши папери юристу.

- Тобто нічого змінювати чи доповнювати не потрібно? - Віктор Степанович увійшов до кабінету, підійшов до дівчини і забрав у неї контракт. Все ж вирішив про всяк випадок перепитати. - Ви впевнені?

-Да. - Більше додати нічого.

-Хороше. Я повідомлю Дмитру Олександровичу. - Юрист став спішно збирати документи в портфель. - Узгодимо зручний час для всіх. Потім вже в його присутності і в вашому, Ольга Анатоліївна, нотаріально завіримо договір. Ну, а тепер дозвольте розкланятися. Справи чекають. - З цими словами Віктор Степанович попрощався з усіма і пішов.

- Обов'язково потрібно було з'ясовувати стосунки? - Звернувся Анатолій Павлович до дочки. - Цього разу не я був призвідником суперечки, зауваж.

- Я згодна з Олею. - Відгукнулася Римма Іванівна, до цього моменту лише спостерігала за тим, що відбувається. - Толя, невже не можна було раніше порозумітися з дочкою? Тобі подобається створювати інтриги?

Анатолій Павлович здивовано поглянув на дружину, яка зазвичай не висловлювала обурення з приводу дій чоловіка. Йому було зручно, що дружина змирилася з його роллю господаря будинку, і беззаперечно підкорялася. А тепер і вона вирішила піти проти нього?

- Римма, ти-то хоч не сперечайся. - Втомлено зітхнув Анатолій Павлович. - Не вистачало, щоб всі в моєму будинку ополчилися проти мене.

- Мені небайдужа доля нашої дочки. - Підвищила голос завжди спокійна Римма Іванівна. - Ти повівся жахливо. У нас з тобою буде про що пізніше поговорити. Благо, Оля зуміла знайти спільну мову з Дмитром. Причому без твоєї наполегливої участі.

- Ну, тепер ти сама зможеш поспілкуватися з Дімою. - Промовив Анатолій Павлович. - На коли призначено вечерю? На завтра? Відмінно. Ось, як раз ближче познайомитеся. Подивимося, як ти себе поведеш.

- Я тиснути ні на кого не збираюся. - Відпарювала Римма Іванівна. - Мені цікаво послухати самого Дмитра. Дивно, як він погодився вести з тобою спільні справи? Твій характер складно витримати більше п'яти хвилин.

- Ти ж витримуєш. – Посміхнувся Анатолій Павлович, тут же смягчившись. Рідко, коли побачиш такий швидкий відступ. Напевно, на сьогодні ліміт шкідливого дядька вичерпаний. Або ж протистояння дружини застало його зненацька настільки, що він не зміг встояти перед ним.

- Ох, я-то тебя люблю. Так що нічого порівнювати мене з іншими. - Похитала головою Римма Іванівна, трохи зніяковівши. Давно вони з чоловіком не обмінювалися ласкавими словами. Потім жінка глянула на дочку і помітила, як та подає сигнали, що не проти вже покинути батьківський кабінет. - Зараз ми з Олею повинні вирішити щодо завтрашнього дня. А ти, мій милий, не розслабляйся. Від нашого з тобою серйозної розмови не зможеш ухилитися.

-Ладно. - Не став сперечатися з дружиною Анатолій Павлович.

Дами вийшли з приміщення, а наш завзятий бізнесмен, поки ще не склав повноваження директора компанії, почав працювати з документами.