Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Магія призначення, Мiла Морес 📚 - Українською

Читати книгу - "Магія призначення, Мiла Морес"

890
0
19.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Магія призначення" автора Мiла Морес. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 97
Перейти на сторінку:

- Я не їм блондинок, - відчуваю в голосі глузування.

Я потяглася рукою до голови гепарда, несміливо, акуратно, ніби намагаюся гладити тварину в зоопарку.

- Не бійся, не покусаю. Перед тобою зараз гепард, але всередині той самий Калеан.

- А кіт виглядає більш доброзичливим.

Гладжу гепарда по голові, насолоджуюся дотиком до м'якої шерсті. Усміхаюся, бо зараз я розслаблена. Із гепардом мені не страшно. Він не викликає сексуального бажання, не полізе цілуватися чи ще чогось.

 Опустилася рукою до спини кота, перебираю пальцями вовну, веду чорною смугою, повторюючи рухи зверху вниз. Чую, як котик замуркотів, голосно, по-звірячому, але це мене не злякало. Звуки також заспокоюють, як і погладжування м'якої вовни.

- Будь ласка, не зупиняйся, - голос Калеана звучить ще тихіше, ніби він шепоче. - Ох, як це приємно.

Гепард тим часом присунувся до мене ближче, мостить голову впритул до мого тіла.

- Ти можеш зняти халат, тобі так незручно, та й жарко нам буде.

- Не довіряю я Калеану, який сидить усередині цього милого котика.

Гладжу його по голові, по спині, чухаю за вухом, викликаючи нові і нові звуки насолоди у вигляді муркотіння. Я повністю розслабилася, навіть зняла халат. Лежу під пледом в одній тонкій шовковій сукні. Кіт треться поруч, напрошується на ласку. Мені приємно, я вже обіймаю його, притискаюся до голови гепарда, тепло, затишно, спокійно.

Я заснула швидко. Не знаю, що далі відбувалося на цьому ліжку, але я прокинулася в ліжку не з котом. За моєю спиною чоловіче тіло. Нескладно здогадатися, чиє. Нахабно притискається до мене, рука лежить на талії. Не пам'ятаю, щоб я так засинала з гепардом. Поза явно була іншою. Йому доведеться пояснювати, що тут трапилося.

Мій погляд прикувала велика рука, що лежить на талії, бачу все передпліччя по лікоть. Волоски на ньому такі ж блискучі, як на грудях та сідницях. Навіщо я все це запам'ятала? Захотілося доторкнутися до них, від чого я не відмовилася. Легенько проводжу пальцями по чоловічій руці, ледве відчуваю тепло його шкіри, мимоволі посміхаюся. Усі мої образи кудись зникли, розчинилися. Я хочу лежати поруч із цим чоловіком, вдихати запах простирадла, на якому ми спали вдвох, проводити по його руці сміливіше, торкатися й інших частин його тіла, ніби воно належить мені.

Погладила руку ще кілька разів на автоматі. Відчуваю за спиною рухи. Ворушиться щось в області мого попереку, вже відчуваю дотик твердого стовбура, що недвозначно натякає про бажане продовження ніжностей. По моєму тілу пробігло тремтіння, внизу живота кольнуло, між ніг моментально проступила волога. Лежу мовчки, намагаюся не ворушитися, Калеан так само завмер за моєю спиною, але я знаю, що він не спить, дихання змінилося. Зараз його груди здіймаються частіше. Рука повільно переміщається, долоня торкається моєї талії поверх шовку, м'яко проводить, дбайливо, але рішуче. Він боїться мене злякати, а я обмірковую, як я маю зараз вчинити. Найвірніший із варіантів – бігти. Але мені так хочеться побачити, що там упирається мені в спину, торкнутися цієї частини чоловічого тіла, відчути його близькість.

Калеан притискається до мене щільніше, рука ковзнула на стегно поверх нічної сорочки, погладжує його, з мене все більше сочиться волога. Тонка тканина не псує сприйняття, я відчуваю його пальці на собі чітко, ніби я без одягу. Губи вже біля моєї шиї, подих обпалює шкіру, він схиляється, щоб залишити там слід. Цілує ніжно за вухом, торкається губами шкіри, я відчуваю легку щетину на його підборідді. Моє тіло пронизує струмом, на його дотик реагує кожен сантиметр. Я закочую очі від насолоди, дихаю через силу, рухаю сідницями, намагаючись торкнутися ними члена, який так мене вабить. Це катування триває болісно довго. Я борюся з бажанням, що накотило, хочу вирвати себе з його рук, але зробити це вийде тільки через біль.

Я згадую всі події двох минулих днів, з тремтінням розумію, що вже п'ятниця, а значить, завтра заручини з Девором. Схоплююся з ліжка зі спритністю кішки, пригладжую на собі тонку сукню. Бачу, як мої груди здіймаються, соски зазивно стирчать у напрямку чоловіка, тканина ледве прикриває мене. Він, напевно, бачить усі обриси фігури, оцінює розмір грудей.

- Не дивись на мене! - Ранок почався з обуреного крику. - Не смій на мене дивитися!

- Повернися, Ені, будь ласка... - він лежить, спираючись на лікоть, дивиться на мене з благанням. Пах прикритий простирадлом, але я бачу під ним значний бугор, те саме місце, на яке я хотіла насадитися. Закочую очі, уявляючи, що я впустила, але вже твердо стою на ногах біля ліжка, назад шляху немає.

- Мені треба в душ, - кажу тихо, більше для себе, ніж для нього. Плетуся невпевнено в сумнівний санвузол, але на вході розумію, що я не використала одну можливість... Повертаюся до ліжка, де лежить чоловік, але вже відкинувшись на подушку. - Я візьму це, щоб витертися, - показую на простирадло, яке лежить на Калеані. Він здивовано поглядає, але у відповідь усміхається.

- Візьми.

Тягну простирадло за край, стрибаючи очима від чоловічого обличчя до паху. Ось-ось тканина сповзе з нього повністю, і я побачу у всій красі його мужність. Він мене не зупиняє, дивиться в обличчя, куточки губ трохи піднесені. Я роблю останній ривок. Переможна посмішка вже накриває моє обличчя, але замість очікуваного я бачу... боксери. Не ті, що були вчора. Свіжі, нові. Я точно знаю, що ще кілька хвилин тому їх на ньому не було. Нахмурила брови, стою так двадцять секунд. З повним розчаруванням іду у ванну кімнату. Але цього разу додалося ще й почуття сорому. Простирадло з собою тягну просто так. Адже в душі залишився вчорашній рушник, я про це добре пам'ятала ще до всього цього спектаклю.

1 ... 37 38 39 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Магія призначення, Мiла Морес», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Магія призначення, Мiла Морес"