Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Одного разу в хірургії, Ягода 📚 - Українською

Читати книгу - "Одного разу в хірургії, Ягода"

263
0
25.01.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Одного разу в хірургії" автора Ягода. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 45
Перейти на сторінку:
Розділ 38

Заздрити нареченим я більше не буду, це точно .

З самого ранечку до мене прийшла дівчинка-візажит , щоб навести красу на весь день .Я не хотіла кричущого макіяжу ,тому ми зійшлися на стандартному нюді , який мені пасував навіть більше. Очі самі злипалися , бо вночі хвилювання не дало виспатися .Я виявилася трохи старомодною і забобонною ,тому  ще вчора ми приїхали назад у місто і спали цю ніч у моїй квартирі.Бо до весілля наречений не може бачити наречену у весільній сукні ні-ні .З цього всього цей самий наречений лише посміявся ,але перечити не посмів : надто вже переконливо на нього діяли мої надуті губки. Олег з приходом майстра краси пішов у свій холостяцький барліг ,поцілувавши мене в губи. Я ж проходила всі круги пекла ,аби влізти у свою весільну сукню. Животик дещо виріс ,але ми завбачливо взяли сукню на розмір більшу. 

Намучившись вдосталь із шнурівками на корсеті я вирішила ще випити кави перед виходом , бо мої нерви ризикували накритися .

-ну все, крихітко,нам пора ,бо наш татусь усі зуби з'їв, доки нас чекав ,- усміхаюся ,кладучи руки на живіт, і блаженно закриваю очі ,бо в області серця розливається тепло.

Ще раз дивлюся на себе в дзеркало,і, задовільнившись результатом , іду до ліфта . Знаю Олега вже майже рік , але кохання до нього лише зросло ,тому іду і відчуваю весільний мандраж .Внизу мене вже чекає мій без тридцяти хвилин чоловік.Виглядає він неперевершено: чорний костюм з білими вставками ,який вигідно підкреслює треноване тіло , вкладене волосся ,все як я люблю. Дивлячись на нього ,моє тіло починає горіти пекучим вогнем бажання .

-ну нарешті ,а то я вже думав підніматися до тебе і брати твій сховок штурмом ,- останні слова шепоче на вушко ,торкаючись  гарячим диханням.Посмішка сама з'являється на обличчі ,так люблю  його такого веселого і дбайливого .

-так ниєш ,ніби чекав мене не годину ,а цілу вічність і не дочекався,-сміюся з його поведінки і цнотливо цілую в гладко виголену щоку. Мимоволі втягую нереальний запах парфумів ,який сьогодні нагадує мені день коли ми познайомилися : тоді він пахнув так само .

Ми не планували нічого грандіозного ,тому до місця реєстрації нашого шлюбу  їдемо машиною Олега і насолоджуємося одне одним . Його рука легенько погладжує моє коліно через виріз сукні ,а я закарбовую цей момент у своїй пам'яті назавжди .Дістаю телефон і роблю багато знімків таких милих моментів .Хочу ,щоб за двадцять років нашого шлюбу , ми сиділи і переглядали ці фото з сьогоднішнім блиском в очах ,хочу ,щоб на ці фото дивилися наші діти,а потім і  онуки ,і бачили , які ми щасливі були в цей момент.

Під'їжджаємо до ресторану ,в якому і має відбуватися весілля і я розумію,що виглядає все як у моїй уяві. Арка, складена з квадратів різних розмірів , прикрашена білими  квітами різної величини і це виглядає казково .

https://images.app.goo.gl/NsgPCsnYDu4sesAGA

Виходимо з машини і одразу ідемо до арки ,там реєстратор запитує нашу згоду і приходить час для весільних клятв .

Колінця помітно тремтять ,але я тримаюся молодцем , бо за руку мене тримає моя опора .Спочатку слово надається нареченому: 

-Моя Вікторіє , моя особиста перемого ,я ,напевно, не зможу передати словами всі почуття ,які відчуваю ,але спробувати варто .

Як сьогодні пам'ятаю тебе, сидячу на кушетці у маніпуляційній , пам'ятаю ці зелені очі ,які дивилися на мене із здивуванням .Ще тоді ,задивившись у ці оченята , я відчув ,що ти станеш моєю. Собі пообіцяв докласти всіх зусиль , щоб завоювати твою довіру . Не скажу , що було просто ,бо було по-різному, але мені вдалося .Без тебе я не знав як це кохати ,відчувати теплий клубочок в області серця ,коли дивлюся ,як ти обіймаєш руками вагітний животик ,танути від твоїх обіймів , загорятися від спокусливих поцілунків і відчувати від тебе віддачу ,бачити іскорки щастя у твої очах ,коли приношу каву чи дарую квіти, і маленьких пустотливих пристрасних чортенят,коли  залишаємося наодинці. Кожен день я дякую Богу за те, що подарував мені тебе. Нам з крихіткою дуже пощастило з тобою ,-стає на коліна і цілує животик ,а я готова розридатися від емоцій ,які відчуваю.-Хочу ,щоб ти завжди пам'ятала ,що в будь-якій ситуації я тебе підтримаю , що б там не було, що б не сталося , я підставлю тобі своє чоловіче плече . Кохаю тебе,моя Вікторіє ,і клянуся кохати тебе до останнього подиху , до останнього удару мого  серця ,-нарешті ніжно цілує в губи ,а я схлипую в поцілунок .Ця клятва назавжди залишиться в моєму серці . Сльози неконтрольовано стікають по обличчю,а Олег стирає їх пальцями і міцно обіймає мене, заспокійливо шепочучи на вушко.

Трохи оговтавшись від клятви коханого беру його за руку і витерши сльози востаннє починаю :

- як і кожна дівчина ,я мала якийсь ідеал майбутнього чоловіка, ночами уявляла його риси обличчя , ставлення до мене .Всі казали ,що таких просто не існує ,але я знайшла .Знайшла тебе,- міцніше стискаю його долоню ,- не з чуток дізналася ,що такі все ж таки залишилися .Ти став для мене всім ,зізнаюся, не одразу, але ти став тією опорою, підтримкою, розрадою, захистом .Я відчувала і відчуваю твою любов ,турботу ,відчуваю всі твої пекучі погляди , трептливі дотики , сміливі поцілунки .Ти пробуджуєш в мені бурю відчуттів .Моє серце завмирає кожного разу, коли ти торкаєшся округлого животика, дивишся у мої очі, посміхаєшся своєю звабливою посмішкою . Я обожнюю твої вранішні поцілунки , міцні обійми , обожнюю споглядати на твоє миле заспане обличчя і проводити рукою по гладкій щоці , викликаючи посмішку . Знаєш, а я не шкодую, не шкодую ,що порізала палець і прийшла до тебе, не жалкую ,що впустила тебе в своє життя і довірилася .Кохаю тебе, моє щастя ,обіцяю кохати тебе до кінця своїх днів, до останнього подиху , до останнього удару мого серця. Назавжди твоя .

Кажу останні слова ,а Олег кидається в мої обійми. Здається моя обітниця розворушила його ,бо на моє плече капнула сльозинка .

-ніколи тебе не покину ,моя найрідніша,- шепоче десь у волосся ,легенько схлипнувши .Відсторнююся і витираю з його щоки сльозинку, як він робив це хвилину тому  ,він перехоплює мою руку і цілує долоньку .

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 38 39 40 ... 45
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Одного разу в хірургії, Ягода», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Одного разу в хірургії, Ягода"