Читати книгу - "Мишка, Зимова Анета"

АСЯ 

Дідько! Чому саме зараз ця клята куртка не застібається! Я вже хвилин п'ять лише з нею мучаюсь! Не довго думаючи, вирішую йти розстібнутою. Беру шапку і шарф в руки, а дві сторони куртки посередині з'єдную руками. Закрила квартиру я ледве ледве. А поки вийшла з під'їзду ледве не здуріла. Руки зайняти, двері відчиняти всі важко. Жах! 
Швидко знаходжу машину Дані і йду до неї. 
-Я бачу тобі дуже жарко - говорит з сарказмом, як тільки но  я сіла. 
-Не застігнулася куртка. От і все. Не треба знущатися! - кажу обурено. 
Він повертається до мене і тягне свої руки до застібки п'ять секунд і застібка біля мого підборіддя. 
-Як? - кажу здивовано 
-Магія - піднявши брови каже. Намагається серйозно, але от от засміється. 
-Дурень - кажу жартом і все ж таки його сміх лунає в салоні. Він так не часто посміхається або сміється, що це інколи здається дивом. Навіть посмішку викликає. 
Згодом ми вже їхали по дорозі до мого дому, і на щастя без всіляких дивних розмов. 
Вже дома я швидко переодяглася і вирішила прочитати книгу, яку лише нещодавно розпочала, як мені прийшло повідомлення від Мельника: 
“Скоріше за все завтра буде захист проектів з географії.” 
“Як? Ми ж не готові! “ - пишу йому одразу. Треба прочитати декілька разів! Ще й першим уроком ця географія! 
“Прочитай ще раз і все. Ми ж вже все зробили і слайди розподілили. Все буде добре. Зараз презентацію кину” - одразу пиши Даня. Легко сказати прочитай. А якщо підведу його. А якщо скажу щось не так! Треба завчити. 
За декілька хвилин мені прийшла презентація. Читала її по декілька разів. Ну як декілька. Якщо я лягла спати о третій годині ночі, хоча почала читати об одинадцятій. То не думаю, що обійшлося декількома разами…