Читати книгу - "Оггі та кукарачі, Стружик Лев"

Одного разу, коли день був пересічним і нічим не відрізнявся від багатьох попередніх, Оггі знову опинився перед телевізором. Його обличчя відбивало нудьгу, а очі механічно спостерігали за екраном, де знову і знову повторювали знайомі кадри: новини, які він бачив уже сотні разів; серіали, які здавалися безкінечними; і фільми про кохання, які не приносили йому нічого нового. Кукарачі, які жили в його домі, ділили його нудьгу. Вони, здавалося, були замкнені у вічному циклі витівок, які вже не приносили їм того ж задоволення.

Під час однієї з рекламних пауз, які Оггі звично ігнорував, його увагу привернуло яскраве оголошення. Воно запевняло, що якщо життя виглядає одноманітним, то все, що потрібно — це замінити старі шпалери новими. Це просте рішення, обіцяло оголошення, могло змінити все навколо. Ідея, яка здавалася банальною, раптом захопила Оггі. Можливо, саме це було тим свіжим подихом, якого так не вистачало в його житті.

Оггі почав розмірковувати про свої нинішні шпалери з рибами. Вони давно вже не приносили йому радості. Може, було б краще замінити їх на щось інше, наприклад, на квіти? Після довгих роздумів Оггі вирішив: час для змін настав. Він дістав з комірчини рулони шпалер, які зберігав на випадок, якщо йому знадобиться освіжити інтер'єр.

Кукарачі, як завжди, були напоготові і миттєво помітили нові дії Оггі. Вони побачили в цьому нову можливість для своїх витівок. Як тільки Оггі почав віддирати старі шпалери, Маркі та Ді Ді відразу ж почали свої хитрощі. Вони стрибали з одного кута кімнати в інший, намагаючись відволікти Оггі, збиваючи його з пантелику.

Джої, найбільш хитрий з кукарачів, збирав віддірвані шматки шпалер у свій маленький "карман". Його метою було ускладнити Оггі роботу настільки, щоб той втратив усі надії на успіх. Оггі, бачачи, як його зусилля перетворюються на безлад, злісно махав мухобійкою, намагаючись влучити у шкідників.

Однак, кукарачі були спритні. Вони ухилялися від ударів, продовжуючи свій хаотичний танець. Джої, вміло маневруючи, встигав не лише збирати старі шпалери, а й відклеювати вже приклеєні нові, що ще більше ускладнювало завдання Оггі.

Час йшов, і ситуація лише загострювалася. Оггі, відчуваючи, як його терпіння поступово зникає, вже не міг стримувати ані гніву, ані розчарування. Його спроби навести лад перетворювалися на справжню катастрофу. Шпалери по черзі відривалися від стін, ніби насміхаючись з його зусиль.

Коли Оггі вже був на межі відчаю, приклеюючи останній шпалер з фоном квітів ванілі, він зрозумів, що кукарачі знову зуміли його обдурити. Шпалер висів криво, і Оггі, зітхнувши, потягнув за нього, в надії виправити ситуацію. Але замість цього шпалер знявся хвилею і впав донизу.

Це було немов сигнал для інших шпалер. Вони почали відклеюватися і падати на підлогу один за одним, ніби за командою. Оггі, у паніці намагаючись зупинити цей хаос, лише марно махав руками, але нічого не міг вдіяти. Коли останній шматок шпалер впав на підлогу, Оггі відчув, як йому на очі навертаються сльози.

Тепер перед ним лежала купа зім'ятих шпалер, а в голові вирувала думка про те, скільки зусиль і ресурсів він втратив. Кукарачі, радіючи своєму успіху, танцювали навколо, влаштовуючи справжнє свято своєї перемоги. Але їхня радість була недовгою.

Оггі, відчуваючи лють і розчарування, швидко схопив кукарачів. Він був такий злий, що слова не могли передати всю його злість. Кукарачі, зрозумівши, що їм загрожує, почали благати Оггі про милість.

Оггі, однак, вирішив не розчавлювати їх. Замість цього він змусив їх відпрацювати свої витівки. Їхнім покаранням було приклеїти назад ті шпалери, які йому завжди подобалися — з рибами. Тепер вони, під пильним наглядом Оггі, який тримав у руці мухобійку, мусили працювати.

Поки кукарачі старанно працювали, Оггі знову влаштувався перед телевізором. Він дивився своє улюблене шоу, насолоджуючись знайомими кадрами, які вже давно стали частиною його повсякденного життя. Незважаючи на всі пригоди, які сталися цього дня, Оггі знав, що завтра буде новий день, і можливо, нові можливості для змін. Але сьогодні він був задоволений тим, що все повернулося на свої місця, хоча і не зовсім так, як він уявляв.