Читати книгу - "Акрополіс 2 - врятуй, якщо зможеш , Влад Вірт"

Трибунат зустрів мене гомоном людей, одягнених у поліцейську форму, серед яких до того ж вистачало бійців СБА й увесь цей натовп наглядачів за правопорядком, зараз оминав мене, немов течія камінь. Інколи, дехто з них, усе ж звертав на мене увагу й нагородив посмішкою чи привітливим кивком, швидко зникав у дверях, котрі вели до музею.

Що ж, тепер можна вважати, що модуль реновації повністю пройшов перевірку й мені нічого остерігатись поліції.

Від виділених Гомером грошей у мене залишилась кругленька сума у 20000 токенів, тож до локації Ель Ріяда я дістався без особливих проблем, скориставшись метро. Та й із пошуком готельного комплексу "Пустельний Вовк" ніяких складнощів не виникло. Уся локація виявилась забита банерами, які наперебій закликали гравців відвідати фінал конкурсу «Зірки барханів», а ще ці самі банери виступали в ролі покажчиків, направляючи мене весь час, доки я не дістався комплексу, розміри якого просто вражали.

На його чималій території розмістилося декілька багатоповерхових готельних будинків та не менше сотні віл з окремими двориками та басейнами, а ще тут вмістився парк, озеро, безліч спортивних майданчиків, денс-зона та безкрайнє поле для гольфу й ось там, прямо по центру, майоріла величезна сцена, обнесена огорожею.

Зараз вона була майже порожньою, лише декілька працівників налаштовували апаратуру, а от навколо огорожі вже було людно й із кожною секундою вільного місця ставало все менше й менше. У принципі, мені на сам концерт байдуже, головне, знайти Вероніку та поговорити із нею, але спочатку, треба попасти на територію.

На вході одразу виникли проблеми. Лише тільки за те, аби потрапити в середину, необхідно було відвалити 20000 токенів. Сума доволі символічна, рахуючи те, що зранку вона в мене була, на жаль Ель-Ріяда знаходиться дуже далеко від Трибунату, тож тепер мені треба було знайти, ще три тисячі токенів.

Не так уже й багато, тим паче для гравця мого апгрейду, але страх, як не хотілося ризикувати та братися за небезпечні, хоч і з гарним прибутком, місії. А що, як не пощастить і я відправлюсь на переродження, де тоді буду шукати Вероніку? А те, що вона в цьому готелі не на відпочинку, а одна з учасниць гала-концерту я абсолютно впевнений, з її то талантом та наполегливістю, інакше й бути не може, тож завдання із ризиком, сьогодні не для мене.

У Грі існувало безліч варіантів, як отримати місію, але найдоступнішими — були дошки оголошень, які висіли в барах при вході. Ні на що унікальне, звісно, там розраховувати не доводилось, але навіть за очищення підвалу від сталевих пацюків, платили від 1500 токенів, тож я взяв одразу два подібних завдання, аби після купівлі квитка, знову не стати голотою.

Із крисами впорався без якихось особливих труднощів, небезпечні вони, тільки для гравців нижче п’ятнадцятого апгрейту, а от мені, навіть за плазмометом тягнутись не довелось, вистачило бластеру та  запозиченого в господині ножа.

До готелю повернувся за півтори години до початку й ошаліло відкрив рота. Навколо сцени вже було не проштовхнутись від натовпу з десятків тисяч людей, які утворили живе море, тож до огорожі, тепер, ближче ніж на триста метрів не підібратись і як я докричусь до сестри? Втім, іншого виходу в мене не було, і я все одно купив білет.

Доки йшов до сцени, переді мною, ніби нізвідки, з’явився дроїд, з тих, що зазвичай виконують представницькі функції й промовив механічним голосом:

— Сер, дозвольте поглянути на ваш квиток.

Якщо чесно, першим моїм поривом було щосили пнути ногою цю надокучливу бляшанку. На подібних заходах, а тим паче такого рівня, перевірка квитків, у тих, хто вже був у середині, вважалося поганим тоном. Якщо ти не здатен перехопити зайців до того, як вони перетнуть огорожу, то це твої проблеми, а не тих, хто прийшов відпочивати. Проте, я пам’ятав про модуль реновації й зайвий раз перевіряти його надійність мені не хотілося, а тому, люб’язно посміхнувшись, простягнув дроїду електронний жетон, який слугував за квиток.

Дроїд його просканував та все тим же металевим голосом промовив:

— Поздоровляю, ваш електронний квиток за допомогою рандомайзеру було обрано, як одного з переможців конкурсу, влаштованого адміністрацією для глядачів. Прошу слідувати за мною, — і більше нічого не кажучи, дроїд розвернувся та попрямував у бік натовпу перед сценою.

Я забарився, лише на декілька секунд, а потім кинувся за ним слідом. Якщо це те, про що я думаю, а не якийсь там звичайний плазмомет чи екзокостюм, обгорнуті кольоровою стрічкою для подарунків, то мені дуже пощастило.

За декілька кроків натовп синхронно розійшовся в сторони, утворюючи живий коридор, що вів прямісінько до дверей в огорожі, за якими знаходилась невеличка прибудова у формі напівмісяця. Виходить, це один з елементів сценарію і тут навмисно зібрані, лише НПС.

При цьому на самому гало-концерті звичайних гравців теж вистачало. Подібні розважальні івенти мають великий попит, адже тут можна не тільки відпочити, а ще й отримати подарунки, чи здобути рідку або навіть унікальну місію.

У ВІП-ложі народу було небагато, можливо, ще підійдуть. Хоча, якщо рахувати кількість окремих столиків, то я ще той щасливчик. Трішки більше двох десятків і за ними, де по одному, чи вдвох, а де цілими галасливими компаніями сиділи гравці й в очікуванні початку виступу, наминали смаколики, виставлені перед ними.

Вільними залишалися, лише чотири столики й один із них, якраз знаходився всього в п’яти метрах від сцени. Не найкраще місце, з погляду звичайного глядача, доведеться постійно крутити головою, але саме те аби докричатися до Вероніки.

Я було попрямував до нього, коли дроїд заступив мені дорогу.

— Сер, прошу слідувати за мною.

— Але я хотів би мати змогу ближче поглянути…

— Сер, однією з переваг ложі є те, що після завершення концерту, усі конкурсанти обов’язково приєднаються до наших шановних гостей і ви матимете змогу поспілкуватись із кожним особисто.