Читати книгу - "Імперія обіцянок та гріхів, Кері Блек"

- Тримайся позаду, — холодно кинув Варіон, не повертаючи голови. Його голос був сповнений сталевої впевненості.

Я завмерла, але лише на мить. Зустрівшись очима з нападником, я відчула, як щось в мені стислося. Я знала цього чоловіка. Його жорсткий погляд, рубець через все обличчя, навіть манера триматися — це був один із довірених людей мого вітчима. Колись я бачила, як він карав тих, хто наважувався йти проти його наказів.

Нападник теж мене впізнав. Я побачила, як у його очах спалахнуло визнання. На його обличчі з’явилася глузлива усмішка, ніби він радів нагоді зустріти мене саме тут.

- Алісія, це не твоя битва, — голос Варіона пробився крізь паніку, але я ледь його чула. Моє серце билося все сильніше.

Та гнів накрив мене, як хвиля. Варіон хотів мене захистити, але я не могла стояти осторонь. Вогонь прокотився в мені, заповнив кожну жилу, кожен м’яз. Усе тіло горіло від бажання відповісти, відстояти себе.

- Вибач, але я не з тих, хто стоїть і спостерігає, — прошепотіла я.

Піднявши руки, я відчула, як моя магія виривається назовні. Потужний вогняний потік з гуркотом прорвався крізь простір, націлившись на нападників. Вогонь спалахував навколо них, змушуючи відступати. Вибухи від ударів потрясли зал, гості розбігалися в паніці, а підлога почала палати.

Варіон кинув на мене гострий погляд. 

- Ліса! Ця битва не твоя! Ти маєш інший шлях! — він підвищив голос, але я вже не могла зупинитися.

Моя магія стала стихією, з якою я злилася в єдине.

Тим часом біля мене зʼявилась Серія, яка почала битись зі мною та Варіоном пліч-о-пліч. Вона відбивалась стихією води, майстерно володіючи своєю магією.

На підлогу впали краплі води, які почали розтікатися, мовби оживаючи. Їхній рух привернув мою увагу, і я обернулася. Серія була наче з глибини океану. Її шкіра відсвічувала перламутром, а очі нагадували бездонні води.

- Йди зі мною, — сказала вона тихо, але в її голосі відчувалася сила, яку не можна ігнорувати. 

Я скептично глянула на неї. Замість відповіді, вона торкнулась свого плеча і на ньому зʼявилось тату— таке саме, як у моєї сестри Амарії. Я застигла, серце пропустило удар.

- Одна з Лоранів довіряє мені, і тобі варто зробити те саме, якщо хочеш продовжити шлях, — сказала вона.

Варіон зробив крок уперед, зупиняючи мене своєю рукою. Його погляд був суворим, але в ньому читалася турбота.

- Забери її звідси, — звернувся він до Серії. — Вона побачила достатньо, щоб зробити висновки.

Я дивилася на нього, розгублена і сповнена сумнівів.

- А як же ти? — запитала я, стримуючи хвилювання.

Варіон ледь усміхнувся, нахилившись ближче. 

- Не переймайся. Це моя битва. А ти… ти варта більшого.

Серія схопила мене за руку, і я відчула, як її магія оточує нас. 

- Затримай дихання! - наказала вона. 

Вода почала закручуватися навколо, ніби створюючи тунель, що відділяв нас від виру битви. 

- Варіон! — крикнула я, але голос потонув у шумі магічного водоспаду, що оточив нас, перш ніж усе зникло.

Від автора: 

Бал в королівстві Люксорія

Серафін Лукріс

Серія