Читати книгу - "Тінь серед світла, Деріка Лонг"

— Я готова довіритися тобі, Мирославе, але… — її голос злегка здригнувся, і вона не могла одразу завершити думку.

— Я розумію, що ти хвилюєшся. І я теж переживаю. Але я обіцяю, що буду тут для тебе, і ніщо не забере нас одне від одного. Я домовився з своїм конкурентом, і тепер мені не потрібно боятися, що він втрутиться в наше життя.

Він сказав це так впевнено, що Оксана відчула легке полегшення. Мирослав ніколи раніше не був таким відкритим, і це вражало. Вона все більше розуміла, що він змінився, що став більш відкритим, більш чесним з собою і з нею.

— Ти зробив все, щоб захистити нас, — промовила вона з посмішкою. — Я дуже тобі вдячна за це.

Вони сиділи ще деякий час, пивши шампанське, насолоджуючись тишею. Потім Мирослав, піднявшись, узяв її за руку і повів через великий зал. Вони пройшли до дверей, що вели на балкон. Літнє повітря принесло свіжість і запах квітів.

— Я хочу, щоб ти побачила все, що я побудував. — Мирослав озирнувся і посміхнувся. — Тут ти знайдеш спокій, і ми будемо разом.

Оксана дивилася на нього і відчувала, як її серце наповнюється теплом. Вона була тут, з ним, в цьому великому просторому будинку, де кожен куток розповідав про нього і про те, як він працював, щоб створити це все. І тепер це належало їм двом.

— Мені це все подобається. Все навколо виглядає так, ніби я опинилася в казці. — Вона мимоволі засміялася, почувши свої слова.

Мирослав обняв її за плечі.

— Це наш спільний початок, Оксано. Ти — частина цього життя. Я хочу, щоб ми створювали цей світ разом.

Вона кивнула, і знову їхні погляди зійшлися. Оксана відчула, що нарешті знайшла своє місце в житті. Тепер вона мала Мирослава, і їхній шлях був попереду, і цей шлях обіцяв бути спільним.

Вони зайшли в спальню, де приглушене світло створювало ніжну атмосферу. Мирослав, притягнувши її до себе, цілував ніжно її чоло, а потім його губи знайли її, і їхня пристрасна поцілункова гра розпочалася.

Це був той момент, коли не потрібно було слів, бо всі емоції були виражені через дії та погляди. Тепер вони стали частиною одне одного, і це почуття було для них найкращим.

— Я люблю тебе, — прошепотів Мирослав, його голос був ніжним і щирим.

Оксана відчула, як її серце сповнюється теплом. Вона посміхнулася йому у відповідь.

— І я тебе люблю, Мирославе.

Це був їхній момент. Момент, коли серце знаходить свою другу половинку. Момент, коли два серця б’ються разом, не знаючи перешкод.