Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Пісок у склянці 📚 - Українською

Читати книгу - "Пісок у склянці"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пісок у склянці" автора Ірина Смоліч. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 40 41
Перейти на сторінку:
не був, йому ні з ким не хотілося спілкуватися — його думки десь блукали, а неслухняне тіло відмовлялося підкорятися. Він повільно піднявся з крісла, вийшов у коридор і, трохи поміркувавши, вирушив у бік кухні. Зараз вона потопала в яскравому сонячному світлі, хоча тут все виглядало як завжди — навіть порожня котяча миска стояла на своєму законному місці. Віктор звичним рухом увімкнув кавоварку й одразу відчув голод, оскільки не мав ріски в роті з учорашнього ранку. В холодильнику знайшлися шинка та сир, і він уже почав намощувати бутерброди, коли подзвонили у двері. Віктор здригнувся й завмер на місці: що, коли він не відкриє? Але пролунав новий дзвінок, а потім ще і ще, і стало зрозуміло, що відкрити все ж таки доведеться.

У передпокої панувала тиша та приємна вранішня прохолода. Дзвінки припинилися, однак за дверима хтось перебував — Віктору було добре чути сопіння. Він клацнув замком, і тут йому ледь не зробилося погано: на порозі стояв ніхто інший, як Марк Гудвин у всій своїй стодвадцятикілограмовій красі, з пишною чуприною, у дорогому світлому плащі зі свіжими плямами від кави та в запилюжених черевиках.

— Ну нарешті, — невдоволено буркнув приятель і без запрошення вкотився кулею для боулінгу до передпокою. — Ти чому не брав слухавку? Не чув дзвінка? Сподіваюся, ти пам'ятаєш, який завтра день.

— Я... — Віктор доклав чимало зусиль, щоб опанувати себе, хоча це виявилося не так вже й просто — слова міцно застрягли в горлі.

— Гаразд, не звертай уваги. До речі, в тебе є щось пожерти? — Марк протупав по коридору до кухні, вмостився за столом і став роздивлятися бутерброди на тарілці. — Я щойно з літака і голодний як вовк. Можна?

У відповідь Віктор мовчки кивнув.

— О, дякую! — Марк схопив своїм лапищем один з бутербродів, відкусив від нього добрячий шмат та прийнявся з насолодою жувати. — Уявляєш, ці бісові жаднюги з авіакомпанії замість звичайного стейка стали подавати малесеньке куряче крильце. Як тобі? От скажи, чи може доросла людина з непоганим апетитом наїстися одним курячим крильцем?

— Гадаю, не може.

— І я про те!

— А ти що, кудись літав? — наче ненароком поцікавився Віктор, при цьому намагаючись виглядати природно.

— Ну от, приїхали! У Лондоні проходив міжнародний книжковий ярмарок. Ти що, забув? — Марк проковтнув останній шмат першого бутерброда, відсьорбнув каву з чашки Віктора й одразу потягнувся за другим. — Але ти правий, для мене ця поїздка була не з легких після всього, що сталося в серпні. Навіть не думав, що коли-небудь взагалі сяду в літак. Адже на тому рейсі, на який я запізнився, ніхто не залишився живий.

— Ти запізнився на рейс? — від хвилювання у Віктора пересохло у роті.

— Саме так. Ти якраз того дня привіз мені свій рукопис. Пам'ятаєш?

— Рукопис?

Марк перестав жувати й здивовано витріщився на Віктора.

— Гей, друже, ти чого? Не прокинувся ще? Між іншим, до презентації твоєї книги залишився день, а у нас купа невирішених питань. Тому давай, долучайся, — він поліз у свій величезний портфель та витягнув звідти теку з паперами. — Ось план завтрашніх заходів, прочитай і скажи свою думку.

Віктор взяв зі столу папери та почав удавати, що уважно їх вивчає. Насправді він намагався впоратися з тремтінням у руках і водночас перетравити отриману від Марка інформацію. А що, коли?.. Ні, ні, ні! Навіть думки такої він не міг припустити, щоб з'явилася хай і марна, але надія. Краще взагалі ні про що не думати, а мовчки пливти за течією. Принаймні так не виникне приводу для нових розчарувань та буде простіше примиритися з дійсністю.

Його роздуми перервав Марк, який, відкинувшись на стільці, тепер старанно орудував зубочисткою:

— А як справи у твоїх дівчаток? Давненько їх не бачив.

Віктор насилу вловив зміст питання.

— Як справи? Та начебто, нічого, — обережно відповів він і облизав пересохлі губи.

Чесно кажучи, це питання остаточно спантеличило його. Хіба Марк не знає, що сталося з Камілою та Ельзою? А якщо знає, то навіщо тоді питає? Зненацька на сходах почулися кроки: хтось стрімко нісся донизу. Віктор витер піт з чола та буквально впав на найближчий стілець, оскільки ноги відмовлялися слухатися. Невже і правда сталося диво? І доля хоче зробити йому подарунок? Чи в нього знову почалися галюцинації?

Кроки були чутні зовсім близько, і Віктор заплющив очі, щоб надати собі невеличку паузу. Він нервово копирсався в голові, намагаючись зрозуміти, хто з'явиться в отворі дверей, але думки його плуталися, а серце калатало з такою силою, що здавалося, зараз вискочить з грудей. Та раптом пролунав голос, який він вже не сподівався почути.

— Доброго ранку, татку!

Віктор глибоко зітхнув і повільно розплющив очі. Напроти нього стояла його маленька Каміла із заспаним личком, до того ще й босоніж. В руках вона тримала прим'ятого Фелікса.

— Доброго ранку, сонечко, — ласкаво вимовив Віктор, ледве стримуючи себе, щоб не кинутися в обійми до дочки. — А чому ти боса? Застудишся.

— Ой, я забула надіти капці!

— Тоді тобі доведеться повернутися за ними до кімнати. Але спочатку привітайся з дядьком Марком.

— Доброго ранку, дядьку Марк, — Каміла зробила легкий реверанс і вибігла з кухні.

1 ... 40 41
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пісок у склянці», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пісок у склянці"