Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Лоліта 📚 - Українською

Читати книгу - "Лоліта"

467
0
21.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лоліта" автора Володимир Набоков. Жанр книги: 💙 Класика / 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 111
Перейти на сторінку:

"Щось жахливе?" "Нi, зi шлунком".

Я пояснив, що ми маємо залишитись деякий час поблизу; лiкарня розташована в селищi бiля веселого мiстечка Лепiнґвiля, де на початку дев'ятнадцятого столiття мешкав вiдомий поет, i де ми переглянемо всi кiнопрограми. Вона знайшла, що проект — перший сорт, спитала, чи дiстанемось Лепiнґвiля на дев'яту годину вечора.

"Ми будемо в Брайслaндi в обiд", вiдповiв я. А завтра вiдвiдаємо Лепiнґвiль. Якою була вчорашня екскурсiя? Тобi було дуже весело в таборi?" "У-гу" "Шкода вiд'їжджати?" "Унг-унг" "Говори, Ло, а не хрюкай. Розкажи менi що-небудь" "Що саме, та-ту-сю?" (останнє слово вона вимовила дуже роздiльно й без iронiї).

"Все одно, що".

"Чи можна вас звати на ти й тато?" (при цьому зiщулилась, дивлячись на дорогу.

"Прошу".

"Ото смiх! Коли це ви встигли в маму втюхкатись?" "Стане день, мила Ло, коли ти збагнеш багато чуттiв i положень, як, наприклад, гармонiю й красу чисто духовних стосункiв".

"Як же!", вiдказала нечемна нiмфетка.

В дiалозi настала невизначена пауза, заповнена мальовничим навкiллям.

"Ба поглянь, Ло, скiльки там корiв на тому схилi!" "Менi здається, мене виверне, якщо погляну на ще одну корову".

"Знаєш, Ло, я страшенно скучив за тобою".

"А от я за тобою не скучила. До того — мерзенно зраджувала, та це аж нiчого не значить, адже ти все одно перестав мною цiкавитись. Ви добряче шкварите, пане. Багато швидше, нiж мама".

Я перейшов зi слiпої швидкостi в сiмдесят миль на годину до напiвслiпої в п'ятдесят.

"Чому ти вважаєш, що я перестав тобою цiкавитись?" "Ну, по-перше ти мене ще не поцiлував".

В собi обмираючи, в собi знемагаючи, я смутно побачив спереду порiвняно широке узбiччя, i з пiдскоками й погойдуванням з'їхав на траву. Пам'ятай, що це дитина, пам'ятай про це...

Не встигло авто зупинитись, як Лолiта аж упливла в мої обiйми. Не смiючи дати собi волi — не смiючи дозволити собi зрозумiти, що саме це (солодка вогкiсть, хиткий вогонь) i є початок того невимовного життя, яке зусиллям волi за вмiлої пiдтримки долi я нарештi змусив здiйснитись — не смiючи по-справжньому її цiлувати, я дотикався її гарячих губ з величезною шанобливiстю, вбирав її дрiбними ковтками — о, цiлком безгрiшно! Та, вона, нетерпляче сiпнувшись, прип'яла свого рота до мого так мiцно, що я вiдчув її великi переднi зуби й роздiлив з нею м'ятний смак її слини. Я, звичайно, знав, що з її боку це тiльки невинна гра, пустування пiдлiтка. Вдавання пiдробки в фальшивому романi. Всякий душецiлитель, як i всякий розбещувач пiдтвердить вам, що межi й правила цих дитячих забавок є розпливчастi або в усякому разi надто по-дитячому субтильнi, щоб їх мiг уловити дорослий партнер, а тому я страшенно стерiгся зайти надто далеко й змусити її вiдсахнутись зi сполоханою вiдразою, й тому що менi за будь-що, й понад все, кортiло скорiше принести її пiд фалдою в герметичний затишок Зачарованих Мисливцiв, який був за вiсiмдесят миль, благословенне навмання розiмкнуло нашi обiйми за чверть секунди до того, як вiз дорожньої полiцiї пригальмував бiля нас.

Його червонопикий i густобровий водiй уп'явся в мене: "Скажiть, вас не обiгнав край перехрестя синiй седан тої ж фiрми, що й ваш? Чи не помiтили?" "Ми не бачили", вiдказала Ло, послужливо-спiшно перехилившись через мене й поклавши невиннi руки менi на колiна, "ба ви зовсiм упевненi, що вiн був синiй, тому що — " Патрульник (яку нашу тiнь наздоганяв вiн?) нагородив вродливицю кращою своєю усмiшкою й виконав повний поворот.

Ми поїхали далi.

"Який бовдур!" вигукнула Лолiта. "Вiн мав тебе злапити".

"Будь ласка, чому ж — мене?" "Тому що гранична швидкiсть в цьому безглуздому штатi є лише п'ятдесят миль на годину, а ми — нi, нi, не сповiльняй, ти теж глуп як дуб. Вiн тепер далеко." "Перед нами ще лежить довгий перегiн", сказав я, "i я б хотiв бути там до пiтьми. Так що веди себе як чемна дiвчинка".

"Капосна, капосна дiвчинка", затишно проказала Ло.

"Неповнолiтня делiквенточка, попри прямоту й симпатичнiсть. А свiтло було червоним. Я нiколи не бачила такої їзди".

Ми мовчазно прокотили повз мовчазне городисько.

"От би мама розлютилась, якби дiзналась, що я й ти коханцi." "Господи, Лолiто, хiба можна казати такi речi?" "Та ми дiйсно є коханцi, правда?" "Аж нiяк. Погода щось iзнову псується. Чи не бажаєш ти менi розповiсти про цi твої маленькi витiвки в таборi".

"Ти якось дуже книжково висловлюєшся, любий татусю".

"А тебе легко ошелешити?" "Нi, говори".

"Настiйливо прошу вiдповiсти".

"Давай зупинимось на тихiй боковiй стежцi, й я тобi розповiм".

"Ло, я серйозно прошу тебе не пустувати. Ну?" "Ну — я брала дiяльну участь у таборовому життi".

"Ensuitе?" "Ансуiт, мене вчили жити груповим життям, щасливим i повним життям, i при цьому розвивати власну гармонiйну особистiсть. Словом, бути цяцiнькою".

"Так, я бачив щось подiбне в вашiй брошурцi." "Ми полюбляли спiвати хорових пiсень бiля великого камiна чи пiд паскудним зоряним небом, i звучання власного щастя кожної з нас зливалось iз голосом групи." "У тебе чудова пам'ять на цитати, Ло, та я просив

1 ... 38 39 40 ... 111
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лоліта», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лоліта"