Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Поеми - т. 4, Франко І. Я. 📚 - Українською

Читати книгу - "Поеми - т. 4, Франко І. Я."

244
0
15.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Поеми - т. 4" автора Франко І. Я.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 106
Перейти на сторінку:
славної повісті п[ід] з[аголовком] «Глибокоумний шляхтич Дон-Кіхот з Ламанчі». Ся повість мала нечуваний досі успіх; перше видання розійшлося протягом 4 тижнів, а ще того самого року вийшли дальші чотири видання. В тім самім році почали також появлятися її переклади на інші мови, особливо у Франції, коли французький посол у Мадріді, прочитавши її по-іспанськи, написав про неї до Парижа з незвичайними похвалами. Відомість, яку подають деякі біографи, буцімто повість зразу не йшла, і Сервантес, бажаючи зацікавити нею публіку, випустив безіменну брошуру, вимірену ніби проти неї п[ід] з[аголовком] «El Buscapio» (бомба), в якій підпустив увагу, що се сатира, вимірена на високопоставлені особи, по новішим дослідам оказалася пізнішою видумкою. Розуміється, що власне задля великої популярності книжки не обійшлося без докорів, а навіть доносів на автора, якого матеріальне положення до смерті не перестало бути незавидним. Від р. 1603 він жив у Вальядоліді, не друкував нічого цілих 8 літ по появі першої часті «Дон-Кіхота» і тільки в р. 1614, коли якийсь недотепний писака видав безіменно її другу часть, Сервантес написав свою другу часть «Дон-Кіхота» і видав її 1615 р. Немов бажаючи реабілітувати славу лицарської повісті, яку так безпощадно та дотепно осмішив у своїм «Дон-Кіхоті», він у остатнім році свойого життя написав і сам простору лицарську повість п[ід] з[аголовком] «Терпіння Персілеса й Сігізмунди». Він умер 23 цвітня 1616 р., того самого дня, коли в Англії вмер великий драматичний поет Уільям Шекспір; кілька день перед смертю він приняв чернечу рясу.

«Дон-Кіхот» Сервантеса - се перша повість у новішім значенні того слова і один із найславніших та найпопулярніших творів людського духу. Сатира на романтичні та далекі від дійсного життя лицарські повісті, якими кілька сот літ зачитувалася вся Європа, поглиблюється і розширяється тут ступнево в величний малюнок боротьби між благородними поривами чуття та твердою дійсністю, між поезією й прозою життя. Тому «Дон-Кіхот» має безсмертну вартість в історії духовного розвою всеї людськості і по заслузі зробився улюбленою книжкою для всіх освічених людей. Про його популярність може свідчити хоч би те, що від 1604 до 1857 р. сю книгу видавано в Іспанії не менше як 400 разів, що перекладено її на мови англійську 200 разів, французьку 168 разів, італьянську 96, португальську 80, німецьку 70, шведську 13, польську 8, датську 6, російську 2 рази і на латинську 1 раз. Повного українсько-руського перекладу «Дон-Кіхота» досі ще не маємо, та й, мабуть, не швидко діждемося.

Те, що подаю тут читачам,- се свобідна переробка головної основи першої часті та закінчення другої часті повісті, переробка з прози на вірші, уложені на взірець іспанських народних романс. Ся моя переробка появилася перший раз у часописі для дітей «Дзвінок» 1891 р. і окремою відбиткою з невеличким числом ілюстрацій, а другим, доповненим і поправленим, виданням у р. 1899, оба рази накладом Руського товариства педагогічного у Львові. Отсе третє видання являється з передмовою трохи переробленою, з тими самими ілюстраціями, з численними поправками в тексті, але без ніяких доповнень, накладом Укр[аїнсько]-рус[ької] видавничої спілки у Львові.

 

Писано дня 22 мая 1913 р.

 

Іван Франко

 

ПРОЛОГ

 

 

Іспанія! Іспанія!

Мов у казочнім сні,

Той земний рай, чудовий край

Ввижається мені.

 

Яркеє сонце сипле жар

Тепла і красоти,

Зима на горах там сидить,

Не сміє вниз зійти.

 

Вічнозеленії ліси

Розкішно шепчуть, знай,

І ріки срібнії шумлять

І поять спраглий край.

 

Один лиш серед блисків тих

І гір, лісів і рік,

Посеред раю земного

Бідує чоловік.

 

Хоч не зверху, то в серці ще

Він носить, в голові

Тиранства і пониження

Кайдани вікові.

 

Тепер він звільна двигаєсь

На новий світлий шлях,

Та давні рани ще болять,

Не вигас давній жах.

 

Іспанія! Іспанія!

При слові тім у нас

Не нинішній явиться край

І не вчорашній час.

 

А та величная доба,

Коли півмісяць впав,

Скінчилась вікова борба,

Іспанець паном став;

 

Коли в одно сполучений

Народ народом вчувсь,

І з запалом побідника

До діл, наук метнувсь;

 

Коли то Хрістоваль Колон

Іспанські кораблі

В щасливую годину вів

До нової землі;

 

Коли з Італії прийшло

Відродження наук,

І з ним до лету й творчості

Відро́дивсь людський дух;

 

Коли лицарство не було

Суспільним тягаром,

Владало з рівним хистом ще

І шпадою й пером;

 

Коли й мужик іспанський ще,

Немов удільний князь,

На батьківській землі сидів

І чув з народом зв’язь;

 

Коли ще ум його живий

У морок не зблудив,

І Санчо Панса бік о бік

Із Педром Креспом жив, 7

 

Латинська книга сумирно

З арабською жила,

І пісня милозвучная

По краю всім плила.

 

В той час турнірів, і пригод,

І романтичних трель

Родивсь і жив в Іспанії

Сервантес Мігуель.

 

Убогий хоч шляхетський рід

Привів його на світ;

Немного радощів в житті

Зазнав він - много бід.

 

Наука, школа і пісень

Солодких вчасний дар -

І тут же служби панської

Невитерпний тягар…

 

Тягар той на вояцький стан

Він швидко проміняв,

Австрійський славний дон Жуан

Йому сей шлях вказав.

 

Як при Лепанті став з хрестом

Півмісяць на дуель,

То славно бився в бою тім

Сервантес Мігуель.

 

Хоч хорий - станув у рядах

І не подався взад;

Хоч ліву руку стратив сам,

Та ціло вийшов брат.

 

Каліка-вояк, він вертав

У рідний край назад,

Та на судно його напав

Із Туніса пірат.

 

П’ять літ в тяжкій неволі був,

В кайданах протомивсь,

Та хоч грозила смерть не раз,

З поганцем не

1 ... 38 39 40 ... 106
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поеми - т. 4, Франко І. Я.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Поеми - т. 4, Франко І. Я."