Читати книгу - "Втекти від долі, Дана Лонг"

Настає довгоочікувана субота. Сьогодні у Данечки день народження і я просто зобов'язана бути там, адже я обіцяла, що прийду і не хочу підводити хлопчика.

Я роблю гарну зачіску, макіяж, надягаю дуже гарну сукню смарагдового кольору трохи вище коліна, яку я купила днями в торговому центрі спеціально для цієї урочистості, і сережки в тон сукні. Дивлюся на себе в дзеркало і залишаюся задоволена результатом. Одягаю пальто і чобітки, хапаю подарунок і поспішаю вниз, де на мене вже чекає машина.

Я їду в таксі і страшенно нервую. Буде багато гостей, незнайомих мені людей, але це не настільки важливо. Головне, що я побачу Влада. Незважаючи на те, що ми тимчасово не спілкуємося, з моєї ініціативи, я думаю про нього постійно. І дуже сумую.

Під'їхавши до будинку на тридцять хвилин раніше, я бачу, що гості вже не поспішаючи збираються. Я розплачуюся з таксистом, виходжу з машини і прямую до будинку.

На подвір'ї вже розташовується досить багато гостей із дітьми, також присутні аніматори, про яких мені говорив Даня. Двір прикрашений величезною кількістю різнокольорових повітряних кульок.

У будинку також знаходиться купа народу, всі обличчя мені незнайомі. Я переступаю поріг, якась людина бере в мене пальто, і я озираюся, шукаючи очима іменинника.

Я помічаю Данечку у вітальні. Поруч із ним стоять його батько і якась літня жінка. Серце збивається з ритму, коли я дивлюся на Влада. Він має приголомшливий вигляд. На ньому вдягнена біла сорочка, із закоченими до ліктя рукавами і кількома розстебнутими зверху ґудзиками, темно-сині штани з чорним ременем і туфлі в тон ременю. На руці у нього красується дорогий годинник. Який же він все-таки сексуальний.

Влад розповідає щось цікаве, плавно жестикулюючи руками, а жінка схвально киває й усміхається.

Отже, потрібно йти. Не буду ж я стояти все свято на порозі. І я, зробивши глибокий вдих, прямую до іменинника.

Коли я підходжу, усі троє повертають голови в мій бік. Я помічаю, як Влад оцінювально оглядає мене з ніг до голови і задоволено посміхається. Дама здивовано роздивляється мене, а іменинник починає радісно верещати.

– Лано, ти приїхала!!! – Даня підбігає і міцно обіймає мене.

– Звичайно, адже я не могла пропустити цей день. З днем народження, Данечка! А це мій подарунок тобі, – я простягаю імениннику велику коробку.

Данька швидко розриває упаковку і його очі округлюються від захвату.

– Ого! Це ж залізниця! Як ти дізналася, що я про неї мрію? – він у шаленому захваті.

– Ну-у-у-у... це секрет. Тобі подобається? – я рада, що догодила з подарунком, дякую Владу за підказку.

– Звичайно! Щиро дякую, – Даня хапає подарунок, переміщається ближче до каміна і починає розбирати вміст коробки.

– Лано, дозволь представити тобі мою тітку Аделіну Григорівну, – Влад знайомить мене з літньою жінкою, що стоїть поруч.

– Дуже приємно, мене звуть Лана.

Я намагаюся бути ввічливою з цією пані, оскільки вона є не чужою людиною для Влада. А все, що пов'язано з ним, віднедавна має для мене значення. Та й хотілося справити на неї гарне враження.

– Рада знайомству, Лано.

Жінка якось холодно вітається зі мною. Я б навіть сказала трохи зарозуміло. Зазвичай так дивляться свекрухи на небажаних наречених.

Повисла незручна пауза. З виразом погано прихованого невдоволення ця жінка детально розглядає мене. Від почуття незручності я не знаю, куди себе подіти. На щастя мене кличе Даня.

– Лано, хочеш збирати зі мною залізницю?

«Дякую тобі милий хлопчик, а то ця тітка Аделіна зараз спопелить мене поглядом».

– Вибачте..., – я люб'язно посміхаюся Владу і його тітці, і вирушаю допомагати Дані збирати його подарунок.

Святкування проходить дуже весело. Спочатку ми збираємо з Данею залізницю, потім аніматори влаштовують конкурси. Всюди лунають щасливі верески дітей.

Святковий стіл у вигляді фуршету. Ніхто не сидить і не набиває собі черево, як це зазвичай буває на святах у домашній обстановці. Гості постійно переміщаються територією будинку, спілкуються між собою, п'ють шампанське і міцніші напої, пригощаються закусками, позують для фотографа.

Я періодично ловлю на собі погляд Влада. Він пильно дивиться на мене, роздягаючи своїм поглядом, а потім відвертається в бік для спілкування з черговим гостем. Кілька разів він намагається підійти до мене, але щойно я помічаю, що він прямує в мій бік, одразу ж починаю щось активно обговорювати з гостями, повернувшись до нього спиною.

Серед гостей я помічаю Реґіну. Звісно, куди ж без неї. Ця проноза всюди встигає, навіть на дитяче свято приперлася. Подруга сім'ї, щоб тебе...

Настає вечір і починається світлове шоу, зібравши всіх гостей у дворі будинку. Я вирішую сходити поправити макіяж у туалетній кімнаті на першому поверсі.

Я розслаблено йду коридором, як раптом мене хапають ззаду за талію.

– Довго ти ще будеш уникати мене? – Влад притискає мене до стіни і в його очах я помічаю небезпечний блиск. – Може, просвітиш, коли ти перестанеш мене ігнорувати?