Читати книгу - "Сплетіння долі, Аріна Спел"

Щоб якось відволіктися, я спробувала просканувати його  фізичний стан. Хоч він і виглядав цілком здоровим. І обомліла. Йому боляче. Дуже. Внутрішня кровотеча. Пошкоджені органи. Це свідчить про те, що він зазнавав фізичних тортур. Але ж на його лиці жоден мʼяз не сіпнувася.

-Чому ти мовчав? Ти страждаєш.

-І? Дати тобі привід для радості? 
Я визирнула в вікно.

-Зупиніть карету.- крикнула кучеру.

-Нам треба відійти. Як най далі. Щоб нас не було видно. Зможеш?

-Як пані накаже.

Ніхто не повинен був бачити що я лікую раба. Це було недопустимо. 
Ми зупинилися в полі. Метрів за сто був спуск до річки. Туди нам і потрібно. Звідти нас не буде видно. 
Тепер я бачила як важко йому даються кроки, як цівка поту стікала по його обличчю, як йому боляче. Але він йшов. Мовчки. 
Коли ми спустилися і нас вже не було видно, я скомандував:

-Лягай.

Він підкорився. Схилившись над ним почала  знімати з нього сорочку.

-Я не спатиму з тобою. Я вже казав.

Я лише пирхнула:

-Хіба ти здатен зараз на це? От і не заважай. 
Поклала одну руку йому на чоло іншу на сонячне сплетіння. Відшукала  його життєві нитки. Вони були обірвані в багатьох місцях і витончені. Погані справи. Ми б навіть до маєтку не встигли доїхати.

-Хвилюєшся, що марно витратила гроші? Не варто. Якщо б я помер до прибуття їх би повернули.

-Хвилююся, що ти цілковитий бовдур.- я була вже зла на нього.- Мовчи. 
Почала хапати ті нитки, вливати в них силу і ставити на місце. Енергія покидала мене. Було важко. Я не могла припинити робите це, бо якщо я зупинюся не довівши справу до кінця, він отримає колосальну віддачу. Нитки обрівуться остаточно, як резинка , тріснуть і потягнуть все за собою. Він помре. А якщо мені не вистачить сил - помру я. Та вибору я не мала. Йому загинути я точно не дам. 
Останню петлю я закріпила на межі. Коли зрозуміла що все, я впоралася, звалилася на землю поряд з ним. Про наслідки які чекають на мене намагалася не думати. Біль наздожене мене згодом. Десь під вечір. Зараз буде просто дика втома. 
Я лежала важко дихаючи й хапаючи ротом повітря. 
-Що ти зробила? Навіщо?

-Грошей шкода. Ти ж сам казав. 
-Я можу допомогти? Віддати тобі енергію? Тобі ж буде боляче. 
Ого, це вияв турботи, чи що? 
-Ні. Я закріпила твої нитки, але вони ще не зажили. Це небезпечно. Віднеси мене до води. Це трохи допоможе. Потрібно занурити мене. Але зніми перед цим сукню. Не хвилюйся, спати зі мною не потрібно. 
-А це допоможе?

-Бовдур.- прошепотіла я. - Останнє, що мені потрібно від тебе, це секс. Про це можеш не хвилюватися. На твою честь я не зазіхатиму. Обіцяю. Хіба сам попросиш. І то я відмовлю.
Він встав. Помацав свій живіт, зігнувся, щоб впевнитися що з ним все в порядку. Йому все ще важко було повірити в своє зцілення . Потім схаменувся й почав швидко роздягати мене. Зняв все, окрім спідньої сорочки, взяв на руки й зайшов зі мною в воду. 
Річкова, протічна вода мала цілющі властивості. Вона не була панацеєю, але полегшувала стан. Течія забирала частину бруду що накопичився в мені від лікування і спричиняв потім біль. Це мало полегшити мій стан. 
Він стояв по груди в воді. Тримаючи мене на руках. Холодні потоки були дуже доречні. А ще , неочікувано, його запах був також дуже приємний. Хвоя і цитрусові. Мені мало б бути зараз дуже кепсько, але стукіт його серця, його аромат і тепло чомусь здавалися важливішими за все.

Закрила очі й притулилася до його плеча. 
-Я знаю, що тобі не приємно, але я інакше не впораюся. Мусиш потримати мене хочаб хвилин двадцять, поки не засну.Потім віднесеш в карету. Кучеру скажеш, що я божевільна, не змогла дотерпіти до маєтку, змусила тебе ублажати себе, а ти так старався , що вимотав мене вкрай. Можеш і брудних словечок докинути. Головне, щоб він не здогадався. В маєтку нічого не пояснюй. Хай самі нафантазують. Залишишся зі мною в кімнаті. Потім вирішимо що і як. 
-Не хочеш нічого пояснити?

-Ні. 
-Мені нічого не вартує просто втопити тебе тут.

-Тебе знайдуть і вбʼють- відповіла я.

-Думаєш, я боюся смерті?

-Знаю що ні.

Дивно, але страху я не відчувала. Навпаки, мені було дуже затишно і спокійно. Мабуть, моя втома вбила в мені весь самозахист. 
Стукіт серця, шум води, аромат хвої і цитрусових зробив свою справу. Я провалилася в сон.